Понад 366 років тому відбувся найбільший бій епохи Хмельниччини під Берестечком, в якому козаки не змогли здолати військо Речі Посполитої. Однак віддали свої життя дуже дорого.

Укладений у 1649 році Зборівський договір не влаштовував як козаків, так і представників Речі Посполитої. Тому після двох років певного затишшя бойові дії розпочалися під Берестечком.

Кількість військ обох сторін оцінюють по-різному. Та класично вважають, що було 200 тисяч людей з боку Речі Посполитої та 100 тисяч козацько-селянсько-татарського війська.

Перші дні битви можна назвати досить успішними для Хмельницького. Йому вдалося вдарити польське військо, коли воно нападало на козацький табір. Тоді вдалося ліквідувати сім тисяч поляків та захопити 28 польських прапорів.

Надалі становище козаків у битві лише гіршало. Внаслідок однієї з атак поляків загинув татарський полководець Тугай-бей. До того ж, дні боїв збіглися з мусульманським святом Курбан-Байрам. За однією з версій, військо могло це сприйняти як поганий знак. Тому й, зрештою, покинуло лінію зникнення. Лівий фланг козаків залишився оголеним.

Щоб заспокоїти татар, Хмельницький разом із Виговським наздогнали хана поблизу Ямполя, де намагався з ним домовитися. Однак їх захопили в полон.

З часом становище козаків лише погіршувалося. Вони, хоч і пробували домовитися із поляками, та не змогли. Тому вирішили вибиратися з місця бою.

Під час втечі в одному місці зібралося 300 людей сотника Нечиталюка, де вони легендарно поклали свої життя.

От як його описав польський мемуарист Станіслав Освенцім.

«Одна ватага козацька, зложена з двох або трьох сот козаків, – оповідає Освєнцім – зробивши засіку на однім острівці, ставила мужній опір так відважно що Потоцкий велів їм обіцяти життя коли піддадуться. Але вони не схотіли того прийняти. На знак повного відречення викинули з чересів своїх гроші у воду, і так сильно почали відбиватися від наших, що кінець кінцем піхота мусила на них гуртом наступати. А хоч розірвала (їх укріпленнє) і розігнала з острову (з великими власними втратами, як видко з дальше поданої замітки) – але вони уступилися на болота, не хотячи піддатись, так що там їх кожного доводилось добивати. А оден з них, добившися до човна, на очах короля і всього війська дав докази мужності не хлопської! Кілька годин відбивався він з того човна косою, зовсім не зважаючи на стрільбу – котра чи то припадком його не трапляла – чи такий твердий був, що кулі його не брали. Аж оден Мазур з Ціхановецького повіту, розібравшися на голо і по шию бредучи, насамперед косою вдарив, а потім оден салдат пробив посередині пікою або списом і добив його таким чином – на велику потіху і вдоволеннє короля, що довго дивився на сю траґедію», – пише Освенцім.

За основними даними козаків у цій битві полягло не більше десяти тисяч; польського війська – близько восьми.

Zik

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Також по темі

ОУН на Поділлі вело бої з радянськими військами до 1952 року – дослідження

Обласні органи у МГБ у 1952 році мали