Після селянського форуму, який відбувся в Хмельницькому 4 серпня, я вирішив викласти своє бачення піднятих на ньому проблем. Адже зустрів на форумі багато однодумців, багато фермерів, справжніх господарів, місцевих депутатів і просто працьовитих людей, яких на Хмельниччині багато.
Перш за все хочу зауважити, що лідер нашої команди Олександр Герега, я, завжди стояли і далі будемо стояти на позиції того, що продавати українську землю іноземцям – це злочин перед молодою українською державністю, якого допустити не маємо права. Причина тому полягає перш за все у відсутності законодавчих механізмів захисти землі від іноземців, а також у тотальній корумпованості влади, представники якої не тільки землю, а, іноді, і рідну матір готові продати. А тому землю продавати не можна ще найближчих 10 років. Я голосував і буду голосувати за продовження мораторію, а також ніколи не підтримаю ініціатив, які обхідними шляхами відберуть землю у селянина.
Інша справа, що я вважав і вважаю, що селянин як власник землі, як власник свого паю отримує дуже малу плату за його оренду і стою на позиції 10% на рік. Це має стати правилом.
Якщо подивитись на сільське господарство в усьому його масштабі, то попри високі темпи нарощування виробництва валової продукції сільського господарства останніми роками вітчизняний аграрний сектор ще не повною мірою використовує усі потужності наявного ресурсного біокліматичного потенціалу як через обмеженість фінансових ресурсів (за відсутності необхідних обсягів власних обігових коштів і ускладнення доступу до позичкових та залучених кредитів), так і через використання у багатьох господарствах малоефективних методів ведення агробізнесу з досить низькою часткою впровадження інновацій, сучасних аграрних технологій та експлуатації застарілого обладнання та технічних засобів.
Ми маємо сьогодні дві складові всередині сільського господарства: з одного боку фермери, у яких по 100, 200, 1000 – 1500 гектарів землі в обробітку, але в яких не вистачає обігових коштів для запровадження нових технологій, створення виробничих площ для переробки і таке інше.
А з іншого боку – великі агрохолдинги з десятками і сотнями тисяч гектарів, в яких є ресурс, але вони цей ресурс не поспішають використовувати на переробку. Максимум – це новітня техніка, тому що вона перш за все економить втрати під час збору врожаю, а також за допомогою неї керівництво компанії має можливість контролювати її використання.
Звичайно, легше всього зібрати пшеницю, сою, кукурудзу і продати за кордон, ніж працювати з тваринництвом чи овочівництвом, ніж створити переробку продукції і продавати споживачеві, у тому числі і закордонному, вже готовий продукт.
Такою анти державницькою політикою на жаль окремі великі агрохолдинги фактично підтверджують статус України як сировинної держави, а в результаті – країна недозбирує податків, не створюються робочі місця. А 7 мільйонів українців, сьогодні, вимушені працювати за кордоном. Хіба це патріотично?
Але усім нам зрозуміло, що коли одні українці купують яхти по 270-400 – мільйонів гривень, це означає, що пшеничка, соя, кукурудза та інші культури, в тому числі і на Хмельниччині, дали хороший врожай.
Та при цьому власники землі – селяни в більшості отримують копійки за оренду паю, територіальна громада – розбиті дороги від техніки орендарів, а наглядачі і безпосередньо орендар на самому верху – кошти для купівлі яхт за 400 мільйонів. З такою політикою я ніколи не погоджусь. А тому я і не зручний для більшості аграріїв Хмельниччини.
На минулому тижні був в одному із сіл свого округу Ізяславського району. Там мені розповіли, яку соціальну угоду виплачує, це дозволю собі, орендар. Приносить у сільраду акти на підсипку доріг і вимагає підписати їх в рахунок соціального договору, хоча ціни в них завищені в рази.
А на 9 Травня на День Перемоги представники орендаря роздали пакети з продуктами ветеранам та ветеранським вдовам. І що ви думаєте, так само прийшли в сільраду і записали як частину соціальної угоди. Слів немає, щоб таких орендарів назвати правильно.
А потім ці орендарі критикують мене на своїх кишенькових телеканалах?.. Звичайно, тому що я незручний для них, тому що я маю свою позицію. І наша політична команда “За конкретні справи” підсипає дороги спільно з сільськими головами за кошти дружнього бізнесу в селах, в яких цей бізнес не заробляє, а розбивають і дороги 50-тонники великих агрохолдингів.
А перед виборами – перед виборами в районах мого округу зорали землю людям ніби за голос, а потім після виборів наступного дня прийшли і взяли в людини підпис, що це в оплату за оренду паю. А мене звинувачують, що я десятки шкіл і дитячих садочків перекрив і цим купив виборців – так ви працюйте так само: перекривайте дахи шкіл і дитячих садочків, які протікають!
Я навів звичайно приклади гірших, тому що є ті орендарі землі, хто любить людей, поважає їхню власність – землю, цінує громаду сіл і відповідно ставиться до неї з повагою. А знаєте в яких це випадках? Коли аграрії працюють на землі, а політики в політиці. Я – політик, я до сьогоднішнього дня жодного гектару не взяв. Моє місце там, де я зараз, а на землі працюють шановні фермери, працьовиті селяни. А моя задача – почути кожного і в своїй депутатській роботі зробити так, щоб селянам працювалось легше, щоб орендар не грабував селянина на його ж землі.
Хтось з аграріїв – з фермерів, депутатів обласної, районної, сільських та селищних рад може зауважити мені те, що я когось не вислухав, не почув? Ні, тому що працюючи у Красиліському, Ізяславському, Теофіпольському та Білогірському районах свого виборчого округу я постійно, щотижня, протягом цих 20 місяців зустрічаюсь з аграріями, допомагаю селам, беру до уваги у своїй роботі усі їхні побажання та підказки. За що щиро їм дякую.
Звертаюсь до представників Держгеокадастру: такого безладу я не бачив ніде, таке жлобство, інакше це просто не назвеш, навіть у найкорумпованіших органах, відсутнє. Зупиніться, а то буде біда! Знахабніли так, що вже в АТОшників беруть по 500 доларів за гектар. Повернуться в мирну Україну 150 тисяч учасників АТО і заберуть у Вас не по 500 доларів, а по 5 тисяч.
Мушу констатувати, що, на жаль, продовжується рейдерство в аграрному секторі економіки на Хмельниччині. Сіють на чужій землі, збирають не свій врожай. Закликаю цих крутих, для яких закон і порядок не писаний: панове жуліки, найближчим часом чекайте гостей.
Дякую усім фермерам, які легалізували переважну більшість паїв, зареєстрували договори оренди. І каталізатором виступила кампанія Олександра Володимировича Гереги, яка погнала хвилю, відверто скажу – збудила стабільність і спокій окремих агрохолингів і швиденько всі побігли реєструвати договори. А до того чому половина землі оброблялось нелегально?
Сьогодні в уряді обговорюється питання скасування спец режиму повернення ПДВ взагалі. Я проти, я не підтримаю таку міру, допоки держава не створить інші стимулюючі інструменти для розвитку аграрної сфери.
В першому читанні ми прийняли, і у вересні приймемо в другому – вже як закон, право сільських та селищних рад розпоряджатись землями за межами села. Це стане революційним кроком в аграрному секторі.
Команда “За конкретні справи” розпочинає збір підписів мешканців Теофіпольського, Ізяславського, Білогірського, Красилівського районів та міста Нетішина за продовження мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення.
