Долею військовослужбовців 51 бригади, які опинилися в оточенні сепаратистів на кордоні РФ, переймалася вся країна. Але справа в тому, що лише переймалася, бо допомогти хлопцям, які перебували в кільці сепаратистів більше 2 тижнів під постійним обстрілом «Градів» було неможливо

Бійці 51 бригади: герої чи зрадники? – слідство триваєДолею військовослужбовців 51 бригади, які опинилися в оточенні сепаратистів на кордоні РФ, переймалася вся країна. Але справа в тому, що лише переймалася, бо допомогти хлопцям, які перебували в кільці сепаратистів більше 2 тижнів під постійним обстрілом «Градів» було неможливо.

Бійці 51 бригади: герої чи зрадники? – слідство триває

З новин, стало відомо, що 25 липня хлопці «дивним чином» опинилися у РФ. Російські телеканали всіляко подавали цю новину, зокрема, зосереджуючи увагу на тому, що українські військовослужбовці перейшли на їхній бік. Водночас, українці розуміють, що російським телеканалам вірити не варто. Сьогодні 46 бійців 51 бригади перебувають в Україні, щодо них ведеться слідство…

У складі 51 бригади, яка тримала кордон на замку і бачила все жахіття війни перебувало і троє кам’янчан: Володимир Ганюк, Андрій Дзинько та Володимир Дідух. Їхні батьки зустрілися із громадськістю, щоб розповісти про ситуацію, що склалась і що знають вони самі про перетин кордону українськими військовослужбовцями з їхніх же слів.

Батько Володимира Дідуха, Петро Дідух розповідає: син перебував у зоні АТО більше 4 місяців. Коли їхня бригада потрапила в кільце терористів, з 11 по 25 липня, перше моє запитання при кожній короткотривалій розмові було: «Живий»? І відповідь – «Живий» – була бальзамом на душу, заспокійливим на кілька годин і маленькою черговою перемогою нашої країни. Син ніколи не жалівся на брак їжі, медикаментів чи зброї, хоча, всі ми прекрасно розуміли наскільки військовим там сутужно. Постійно наголошував йому: ви хоча б кип’ятіть воду із калюж, яку вживаєте… Коли 24 липня Володя зателефонував і сказав, що мінометним вогнем та стрільбою з градів знищено багато бійців, усю техніку та зброю, я навіть не знав, що порадити, сказав, щоб рили нові окопи і може в них врятуються… За кілька годин у них з’явилася інформація, що їх зачищатимуть… місцеві жителі запропонували перевести їх на російську територію. На запитання «Тату, що робити?» я відповів: «У тебе український дух, роби так, щоб потім тобі не соромно було жити»… Хлопці здали зброю під опис командиру і місцеві перевели їх через кордон. За сприяння начальника штабу миротворчого контингенту «Каскад» Миколи Біллера, 46 наших солдатів, учасників бойових дій в зоні АТО, 26 липня повернулися в Україну.

Сьогодні, за нашими даними вони знаходяться у Запоріжжі, але з 26 липня з ними немає зв’язку, так як наразі йдуть слідчі дії. Окремі ЗМІ уже охрестили їх «дезертирами». Хто вони: герої чи зрадники – покаже слідство, мені найголовніше, що син живий і під час останньої розмови з ним, коли їх вивозили з Росії, я запитав: «Ти зрадив собі як особистості?» На що він відповів: «Ні, не зрадив! Ні Україну, ні себе, ні свою совість!»… А мені, як батькові, більше нічого не треба… У мене немає претензій ні до влади, ні до військового керівництва, головне, щоб син був живим.

Родичі Володимира Ганюка, розповіли, що хлопець мало, що розповідав про війну, просто коротке: «Все добре! – прорвемось»… Лише 24 липня зателефонував до матері, попрощався і попросив вибачення за те, що може чимось коли образив. 25 липня до матері пролунав омріяний дзвінок від сина: «Мамо, я живий!». Вижили хлопці завдяки тому, що закопалися в землю. «Батарею розбили, воювати нема чим – навколо одні трупи» – розповідав Володимир. Рідні заспокоювали: протримайтеся ще трохи, в понеділок їдемо в Міністерство оборони, дійдемо до Президента…На це хлопець коротко відповів, що до понеділка вони не дотримаються… А після цієї розмови, рідні із російського телебачення дізналися, що Володя знаходиться в Росії…

Тетяна Василівна, мати Андрія Дзинька, розповідає, що син ніколи не розповідав про умови, в яких доводиться воювати: «Мамо, умови не мають значення, головне, що я захищаю свою країну та тебе з братом». «Про те, що він стоїть на кордоні, дізналася від знайомих. Раніше, він служив у 51 бригаді, яку розбили під Волновахою, потім я не знала, куди його перевели. 2 тижні, коли вони сиділи під «Градами», чула лише одне: «Мамо, все добре, ми прорвемось, ми переможемо!».

Допоки іде слідство, ми не можемо робити певних висновків, але інформацію з «перших вуст» ми почули. Невдовзі буде сформована група із волонтерів та психологів, які поїдуть у Запоріжжя підтримати наших хлопців. Також відкрито рахунок, на який можна надавати допомогу кам’янецьким військовим із 51 бригади.

Залиште коментар

Також по темі

У Старокостянтинові впав військовий літак. Пілоти загинули

Сьогодні о 12.21 під час виконання навчального польоту