Хмельницькі «свободівці» довкола штурму Вінницької ОДА
Уся Україна кілька днів тому гуділа подіями довкола штурму Вінницької ОДА. Досі невідомо, хто стояв за тим усім, адже ані активісти, ані влада не сподівалися саме такого повороту. Аналізуючи усе, що сталося, доходимо до певних висновків.
Події на Донбасі перестали бути визначальними. Про це говорять не лише в Україні, але й в Росії. Нанести вирішального удару і взяти під контроль увесь схід та південь країни російським силам не вдалося. Тому Кремль вирішив змінити тактику. Політолог Тараса Березовець стверджує, що Кремль міняє курс у боротьбі з Україною з військового на звичний економічно-політичний, де буде застосовуватись вже відома практика – скупка депутатів та формування ще однієї колонни Кремля. За його словами, в оточенні Путіна перемогла партія «миру» над партією «яструбів».
Проросійських сил всередині країни, і це визнають чимало політологів, залишилося досить багато. І вони обов’язково будуть грати немало важливу роль, аби «підірвати» країну зсередини. На жаль, Україна, як і нове керівництво, не готові були не лише до військової агресії, але й до інформаційної війни. Щодо останнього, то ми програємо, і програємо істотно. Навіть маючи інформацію, ми не уміємо нею правильно скористатися, роблячи абсолютно дурні та непрофесійні кроки на випередження ситуації. Цим і користуються ті, хто не хоче бачити Україну справді незалежною державою. Як приклад – маємо сьогодні Вінницю, яка показала повну непрофесійність тих, хто мав би відповідати за безпеку усіх громадян та врегулювати конфлікт мирним шляхом. В результаті маємо ще один програний інформаційний бій. Тим паче, знаковим є те, що то було саме у Вінниці – вотчині нинішнього Президента та спікера парламенту. Мовляв, ви не можете контролювати ситуацію навіть у себе вдома, то що ви можете узагалі контролювати?
Отож, доходимо до першого висновку – за подіями у Вінниці стояли «проросійські сили», яким потрібен хаос в країні, аби знову узяти під свій контроль більшість процесів, які відбуваються у нас. Згадаймо хоча б 1918 рік, коли гетьману Павлу Скоропадському довелося тікати з України до Німеччини. І не через потужний наступ росіян, але й через те, що більшість українців тоді були незадоволені його політикою і їхній спротив підігрівався більшовиками, які сиділи всередині країни. Зараз маємо ту саму ситуацію, коли діями Президентської команди знову незадоволені більшість громадян, а невдоволення підігрівається «проросійськими силами», які діють як «вовки в овечих шкурах». Більшість майданівців, таких як і наші хмельничани, які взяли участь у вінницьких подіях на чолі з активісткою Наталею Вишнівською, навіть можуть і не здогадуватися, що стали просто зручною «зброєю» у руках «проросійських сил». Адже сьогодні більшість тих, хто працює на кремлівську пропаганду, говорять ті самі речі, які відстоював Майдан – про громадський контроль, народовладдя та пряму демократію. Ті гасла, які проголошуються та декларуються «друзями Кремля», активно використовувалися і у Вінниці. Несвідомо вони сьогодні звучать з уст і вінницьких, і хмельницьких активістів, чи свідомо, бо добряче присипані нафтовими російськими доларами, залишимо з’ясовувати тим, хто покликаний це робити. Єдине сьогодні можна сказати з упевненістю – на інформаційну війну Росія нині викидає набагато більше грошей, аніж на військові дії. І це факт.
Є й ще один фактор, який теж зіграв не останню роль у Вінницьких подіях. Участь у них представників ВО «Свобода» та проголошення ними на недільному віче «народним губернатором» свого одно партійця, колишнього депутата Анатолія Фурмана, наштовхує на ще один висновок. Деякі партії не уміють достойно програвати у політичній грі. Опинившись поза грою, вони намагаються будь-яким способом повернути собі колишні позиції, зокрема, і владу. Беручи участь у вінницьких подіях, «свободівці» мали намір показати Президенту свою силу, аби із ними продовжували рахуватися як з серйозними гравцями. І це логічно, адже для них це був досить хороший шанс розім’яти м’язи та показати, що вони були і залишаються дієвими. А оскільки «Свобода» має «вуличне амплуа», то націоналісти у Вінниці відчували себе, як риба у воді. Те, що не можна узяти через політичні кулуарні домовленості, вони беруть «на горло» та кулаками. Щоправда, у Вінниці вони дещо не врахували усієї ситуації, і, як і влада, програли в інформаційній війні. Тому довелося згодом відступити та виправдовуватися.
Щодо участі у вінницьких подіях хмельницьких «свободівців», то вона підтверджується повідомленнями вінницьких ЗМІ (myvin.com.ua,
real-vin.com). А от самі представники хмельницької «Свободи» від коментарів відмовилися, так і не підтвердивши нам, були вони 6 грудня у Вінниці чи ні. Утім, це не є досить важливим. Адже висновок усе одно напрошується сам – «свободівці» просто так не здадуться і спокійно з політики не підуть. Навіть не дивлячись на їхні заяви про те, що вони складають з себе владні повноваження, жоден представник цієї партії, принаймні у Хмельницькому, добровільно не полишив свого крісла в обласній чи районних адміністраціях. Оця «напіввагітність» націоналістів сигналізує про одне – ми не входимо до президентської команди, ми не беремо відповідальності за їхні кроки та рішення, але влада має залишатися у наших руках. Виникає питання – навіщо? Невже ВО «Свободу» захопила жага влади?
Ось та жага влади, не дивлячись на «піарівські» заяви про складання з себе владних повноважень, привела, найвірогідніше, хмельницьких «свободівців» і до Вінниці. Адже саме їхня участь у тих подіях мала сигналізувати Президенту, що при призначенні нового очільника Хмельницької обласної адміністрації він обов’язково має дослухатися і до думки хмельницьких «свободівців». Тим паче, що зараз влада в області сконцентрована у руках «свободівців». І віддавати вони її без бою не збираються. Принаймні, участь хмельницьких націоналістів у вінницьких подіях – то знак, що вони запросто можуть повторити «вінницький сценарій» і у Хмельницькому. А якщо взяти до уваги, що «проросійських сил» і в нашому місті є достатньо, то ситуація з підпалом СБУ та людськими жертвами може запросто повторитися. І Президенту тут є над чим замислитися…
Перший “двохсотбальник” із ЗНО з Кам’янця-Подільського
Українським центром оцінювання якості освіти оголошено результати зовнішнього