Принципи облікової політики підприємства відображаються в наказі або положенні про облікову політику
Формування облікової політики підприємстваФормування облікової політики підприємства

Принципи облікової політики підприємства відображаються в наказі або положенні про облікову політику.
В наказ недоцільно включати ті вимоги, які чітко встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а потрібно зазначати тільки ті моменти, по яких підприємству надано право вибору.
1. Визначення межі суттєвості. Суттєва інформація це та, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Вона визначається керівництвом підприємства.
Межа суттєвості для різних підприємств може бути різною і залежить від обсягів його діяльності.
2. Визначення порядку визнання нематеріальних активів, основних засобів та інших необоротних матеріальних активів.
3. Визначення операційного циклу підприємства
Операційний цикл — це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.
4. Визначення методів нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів.
Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:
1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об\’єкта основних засобів;
2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об\’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку
нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об\’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об\’єкта на його первісну вартість;
3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об\’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату
початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об\’єкта, і подвоюється;
4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об\’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;
5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об\’єкта основних засобів.
5. Методи оцінки вибуття запасів.
Підприємство при відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті може застосовувати один із таких методів оцінки вибуття запасів:
• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
• середньозваженої собівартості;
• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
• нормативних затрат;
• ціни продажу.
Для запасів, що мають різне призначення і різні умови використання, підприємство може застосовувати різні методи оцінки їх вибуття.
6. Порядок визначення резерву сумнівних боргів.
Поточна дебіторська заборгованість включається до Балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату Балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.
Величина резерву сумнівних боргів може визначатися:
• застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;
• застосування коефіцієнта сумнівності.
За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.
За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.
Коефіцієнт сумнівності може розраховуватися такими способами:
• визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;
• класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення;
• визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3-5 років.
Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.
7. Резерви для забезпечення наступних витрат і платежів створюються для відшкодування наступних витрат на:
• виплату відпускних працівникам;
• додаткове пенсійне забезпечення;
• виконання гарантійних зобов\’язань;
• реструктуризацію;
• виконання зобов\’язань за обтяжливими контактами тощо.
Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов\’язання, погашення якого, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів, що втілюють економічні вигоди, і його оцінка може бути достовірно визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.
8. Порядок визнання доходу, пов\’язаного з наданням послуг.
Дохід, пов\’язаний з наданням послуг, визнається виходячи із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату Балансу, якщо може бути достовірно оцінено результат цієї операції.
Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться:
• визначенням обсягу виконаної роботи;
• визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;
• визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв\’язку із наданням послуг, у загальній очікуваній вартості таких витрат.
Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг).
У тому разі, коли дохід від надання послуг не може бути достовірно визначений, він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі певних витрат, що підлягають відшкодуванню.
Дохід від надання послуг не визнається у тому випадку, коли він не може бути достовірно оцінений і не існує ймовірності відшкодування зазнаних витрат, а ці витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо в подальшому сума доходу буде достовірна оцінена, то доход визнається за такою оцінкою.
9. Перелік і склад статей калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). База розподілу постійних загальновиробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• загальновиробничі витрати та постійні розподіленні загальновиробничі витрати
При цьому перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюються підприємством самостійно.
Підприємству слід встановити перелік і склад постійних та змінних загальновиробничих витрат.
Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об\’єкт витрат з використанням обраної бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об\’єкт витрат з урахуванням обраної бази розподілу та нормальної потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості продукції (робіт, послуг).

Відповідальність за видання наказу про облікову політику та його виконання покладається на власника (власників) підприємства або уповноважений орган (посадову особу), що здійснює керівництво підприємством у відповідності із законодавчими і засновницькими документами.

Гоч Інна Анатоліївна, сертифікований аудитор, директор ПАФ \”Експрес-аудит\”
моб.тел. 0673821860

Залиште коментар

Також по темі

У Хмельницьке СІЗО намагалися передати наркотики

Пакет з наркотиками перехопили працівники Хмельницького слідчого ізолятора.