Дивлячись на кроки нової міської влади, приходиш до думки, що сміттєпереробний завод у Хмельницькому може так і не з’явитися
Дивлячись на кроки нової міської влади, приходиш до думки, що сміттєпереробний завод у Хмельницькому може так і не з’явитися
Ще з початку 2000-их будівництво сміттєпереробного заводу в Хмельницькому стало чи не головним лейтмотивом на місцевих виборах усіх партій та кандидатів на пост міського голови. Усі обіцяли – от тільки ми станемо владою, як одразу прийде інвестор, який побудує сміттєпереробний завод. Але минали роки, змінювалися люди у владі, а існуюче сміттєзвалище, якому уже перевалило за 60, лише зростало, приносячи хмельничанам усе більше проблем – то неймовірним смородом, то усе частішими пожежами… Сьогодні питання переробки сміття стало для хмельничан чи не найактуальнішим. Люди застигли в очікуванні реальних дій та сміливих рішень.
Від виборів до вибору… із сміттям
У світі існує більше сотні методів переробки сміття. Обрати той, який буде вигідно застосовувати саме у нашому регіоні та для переробки сміття саме такого складу, яке збирається у нас – неймовірно важко. Адже сміття можна просто спалювати, отримуючи теплову та електричну енергію, можна з нього виробляти паливо (подібне до торфу чи вугілля), з деяких видів сміття можна виробляти сировину для виробництва товарів широкого вжитку, а з деяких видів, до прикладу органіки, навіть корм для тварин. Тож перш, ніж прийняти рішення щодо будівництва сміттєпереробного заводу, потрібно проаналізувати дуже багато факторів та визначитися, що буде найвигідніше отримувати в результаті переробки, який саме метод приноситиме найбільший дохід місту з найменшим екологічним навантаження на навколишнє середовище.
Міська влада ще з початку нового століття робила певні кроки у напрямку вивчення та аналізу того досвіду, який існує у світі в галузі поводження зі сміттям. У Хмельницький приїжджало з десяток науковців, різноманітних експертів та інвесторів, і кожен з них презентував свій проект на тему: «Куди дівати сміття». Кілька років тому у місті навіть спробували сортувати сміття, і на сміттєвих майданчиках з’явилися баки для пластикових пляшок та скла. Разом із цим в області почали відкриватися й перші підприємства, які стали займатися переробкою ПЕТ-пляшок. Але…
Широка інформаційна кампанія щодо корисності роздільного збирання сміття проведена так і не була. Прибутків від сортування ніхто з городян не побачив, адже влада міста про них не звітувала. Тож незабаром хмельничани повернулися до старого та звичного способу викидання відходів. У той же час у Хмельницькому стала формуватися своя «сміттєва мафія». Журналісти, які побували на хмельницькому сміттєзвалищі та поспілкувалися з його неофіційними жителями (ромами, які заробляють собі на життя сортуванням сміття, яке завозиться на полігон), стверджують, що майже щодня зі сміттєзвалища на переробку відправляється відходів на кілька десятків тисяч гривень. «Чорний сміттєвий ринок», який існує сьогодні в Україні, приносить чималі прибутки, але обмеженому колу осіб, а не містам та його мешканцям. І це ще одна перепона, яку занадто важко вирішити, аби створити цивілізовані умови з переробки твердих побутових відходів у нашому місті.
Боягузу сміттєперобку не підкорити
Здавалося б, так близько від реалізації проекту з побудови сміттєпереробного заводу, Хмельницький ще не був, як у 2015 році. Саме тоді державне підприємство «Державний проект «Чисте місто» включило Хмельницький у десятку міст, де уряд країни мав намір збудувати сміттєпереробні заводи за державною програмою. Ще влітку тодішній очільник міста Костянтин Чернилевський мав зустріч із представниками проекту «Чисте місто», які запропонували знайти інвесторів для будівництва сміттєпереробного заводу.
«Працівники цього проекту не просто пропонували інвестора. В рамках реалізації проекту ними проводився відбір сучасних технологічних рішень для вирішення проблеми поводження з побутовими відходами саме в нашому регіоні», – розповідає колишня заступниця міського голови Ольга Мярковська.
Одним із найоптимальніших варіантів вирішення проблеми утилізації сміття у нашому місті, на думку працівників проекту «Чисте місто», було залучення до реалізації цього процесу польської компанії «Control Process», яка будує сміттєпереробні заводи в усьому світі.
«Ця компанія привабила нас тим, що вона займається будівництвом таких об’єктів «під ключ». Тобто, проектує, будує, монтує, здійснює пусконалагоджувальні роботи, підбір і навчання персоналу, вивід на проектну потужність та гарантійне і постгарнатійне обслуговування. Крім того, поляки пропонували нам не просто інвестиційний проект. Вони не хотіли будувати завод, який був би їхньою власністю. Завод мав бути муніципальним, тобто комунальним підприємством. Його власниками була б громада міста, а не якийсь «заморський» господар, як місту пропонували до цього часу різні інвестори. Мовляв, ви нам дайте землю, ми збудуємо завод, а ви нам ще й віддасте право надавати послуги із вивозу сміття, встановлюючи власні тарифи для населення. Поляки готові були будувати завод для міста у кредит за умови використання до 50% технологічного обладнання, виробленого у Польщі та на виробничих потужностях компанії. Близько 30 мільйонів євро, потрібних для реалізації цього проекту, місто повертало б протягом 10-12 років з відсотками у розмірі 1-2% річних. Гарантом цього кредиту мала виступити держава», – розповідає Ольга Мярковська.
У самій Польщі компанія «Control Process» уже збудувала три сміттєпереробні заводи – для муніципалітетів таких міст як Стальова Воля та Ольштин. Саме ці міста відвідала, на запрошення польських інвесторів, Ольга Мярковська в серпні 2015 року.
«Ми мали екскурсію на сміттєпереробні заводи, збудовані компанією, мали розмову з очільниками тих міст. Скажу чесно – заводи вразили. Десь вони трохи потужніші, десь менш потужні, усе залежить від кількості сміття, яке переробляється. Оскільки ці заводи включають у себе установку для механіко-біологічної обробки твердих побутових відходів, то сміття не спалюється, отже це виробництво не приносить ще й шкоди екології. Усюди чисто, з першого погляду й не одразу скажеш, що це завод з утилізації сміття. Сміття загружається на транспортер і проходить по стрічці, біля якої працює кілька десятків сортувальників. Вони відсортовують сміття, яке потім компостують та виготовляють з нього альтернативне паливо, що може використовуватися на цементних заводах. Тому й наше місто, наш регіон, був досить привабливим саме для побудови таких заводів, адже поряд, у Кам’янці-Подільському, ми маємо цементний завод. До речі, власники заводу – норвежці, погоджувалися забирати усе пальне, яке виготовлялося б на нашому сміттєпереробному заводі. Адже зараз вони використовують кам’яне вугілля, з яким, через події на Донбасі, проблеми. Говорили ми і з очільниками міст, на замовлення яких були збудовані ці заводи. Задоволені. Кажуть, компанія «Control Process» досить швидко реалізувала проект. За два роки місто отримало сучасний завод з переробки сміття і забуло про цю проблему. Крім того, окупність заводу близько 5 років, тож мери польських міст налаштовані оптимістично. Вони бачать перспективу, адже в усьому світі переробка сміття то не лише соціально-екологічний проект, але ще й економічно вигідний», – каже Ольга Мярковська.
За словами колишньої заступниці міського голови, після її повернення з Польщі міська влада готова була обговорювати даний проект з міськими депутатами та громадськістю міста. І навіть зробила кілька кроків у тому напрямку. «Думаю, якби Костянтин Чернилевський став міським головою, то ми уже могли б сьогодні бути на етапі будівництва сучасного сміттєпереробного заводу в Хмельницькому. Треба мати неабияку мужність та хоробрість, аби зробити перший крок. На відміну від нинішніх очільників, у Костянтина Івановича вони були», – резюмує пані Ольга.
Балакали-балакали, сіли над сміттям та й заплакали
У грудні 2016 року представники компанії «Control Process» зустрічалися з новообраним міським головою Олександром Симчишиним. Розповідали вже йому і про свою компанію, і про вдалі проекти з будівництва сміттєпереробних комплексів. Просили визначитися з тим, з ким вони у подальшому співпрацюватимуть, з формою власності майбутнього заводу. Запевняли, що готові поділитися і фінансами, і власним досвідом. Спочатку Олександр Симчишин пропозицією зацікавився. Навіть обіцяв відвідати Польщу, аби на власні очі побачити їхні інновації. Але далі слів справа не дійшла…
«Я знаю, що ніби було домовлено підписати угоду про наміри між міською владою Хмельницького та польською компанією «Control Process». Але, наскільки знаю, вона досі не підписана. Мені важко сказати, чому. Можливо, ваша влада не зацікавилася саме таким проектом, можливо, шукає інший. Хоча, коли ми розглядали різноманітні пропозиції інвесторів, то намагалися для вас обрати таку, яка була б найоптимальніша і найприбутковіша саме для вашого міста. Але вирішувати, звісно, вашій громаді, який саме завод з утилізації сміття має бути у вас збудований. І чи має він бути взагалі збудований», – каже керівник національного проекту «Чисте місто» Іван Олексієвець.
Наразі міська влада продовжує декларувати, що будівництво сміттєпереробного заводу у Хмельницькому є для них найважливішим проектом, який і так задавнений. Утім, реалізовувати його вони не поспішають.
«Це великий і важливий проект, тому ми спілкуємося з усіма, збираємо пропозиції, аналізуємо. Слід розуміти, що це дорого вартісний проект, і слід врахувати усі деталі. Ми не можемо розпочати будівництво і зупинитися. А міський бюджет не потягне такого проекту», – заявив в одному з інтерв’ю Олександр Симчишин. А потім узагалі дав задню, мовляв, якщо цей проект зреалізуємо не на 100%, то хоча б будемо мати в цьому якісь успішні кроки.
Поки успішних кроків хмельничани не бачать. Хоча періодично з’являється інформація, що сміттєпереробний завод збудує то один, то інший інвестор. Зараз міські очільники збираються у «сміттєвий тур» аж до Канади, адже тамтешня компанія нещодавно запропонувала місту власний проект, який передбачає, що з органічного сміття будуть робити протеїнову масу, а інше – направляти на переробку ще кудись. Утім, канадці не говорять про муніципальний завод, лише про інвестиції у власну справу в Україні. Планує міська влада щось робити і з існуючим полігоном твердих побутових відходів. Від банальних газових установок навіть перейшли до креативу. Найбільшу хвилю «троллінгу» у соцмережах викликала інформація про намір влади завезти на сміттєзвалище якихось заморських комах, які нібито мають з’їсти усе сміття, яке накопичувалося близько 60 років. Щоправда, що комахи робитимуть, якщо їм наше сміття не сподобається, міська влада не говорить.
Єдиний крок, який поки зробила міська влада Хмельницького – звернулася до обласної адміністрації, аби та виділила місту земельну ділянку в Хмельницькому районі під… Ні, не сміттєпереробний завод, а під ще один полігон твердих побутових відходів.
«Це узагалі якесь безглуздя – декларувати намір будувати сміттєпереробний завод, і в той же час створювати ще одне сміттєзвалище біля міста, – каже Ольга Мярковська. – З цього можна зробити лише один висновок – нинішня міська влада не надто зацікавлена у будівництві комплексу для утилізації сміття. А якщо й зацікавлена, то не бачить його муніципальним, як то пропонував державний проект «Чисте місто». Інакше пояснити відмову від пропозиції поляків, домовленості з якими велися на рівні держави, та подальша робота з пошуку інвесторів я не можу – видно міську владу цікавить лише той проект, де вона отримає більший «відкат». Так було раніше, так є і зараз. Я ж вважаю, що сміттєпереробний завод має обов’язково бути комунальним і належати громаді міста. Адже в перспективі громада може заробляти гроші на смітті. Але про перспективу в нас думати не звикли. Крім того, сьогодні очільники міста абсолютно не говорять про конкретику. Не ведеться мова про те, який саме сміттєпереробний завод хоче наша міська влада. Ніхто у міській раді не аналізував те сміття, яке сьогодні збирається у місті, аби зрозуміти, що ми з нього можемо отримувати. Врешті-решт, сьогодні влада навіть не визначилася, який продукт від переробки сміття вона хоче отримати – газ, теплову чи електричну енергію, альтернативне паливо, протеїни тощо. А без цього усі розмови про сміттєпереробний завод – це просто утопія. Ми вже дуже давно говоримо про проблему сміття, але вирішувати її, як я розумію, нова влада міста знову ж таки не збирається. Просто будуть якісь кроки, броунівський рух у цьому напрямку, який знову ні до чого конкретного не приведе».
