Спочатку жінка планувала пожити в Фурманівці недовго, але залишилася на кілька років.
Від життєвих негараздів та в пошуках натхнення художниця-містянка втекла з Кам’янця в село, на батьківщину своїх дідів.
Вчасно пригадавши: інтелігенція завжди «ходила в народ» і знаходила серед простого люду та нехитрого побуту джерело творчості. Спочатку жінка планувала пожити в Фурманівці недовго, але залишилася на кілька років. І перебиратися в місто не збирається.
Сільська хата художниці досі не об лаштована – жінка ніяк не накопичить грошей на будівництво й ремонт. Але в своїй новій майстерні вона почувається комфортно. Тут усе пахне квітами, травами, бо пані Тамара тепер виготовляє з лікарських та чудодійних рослин обереги для туристів Кам’янця.
Кожна запашна травинка на робочому столі художниці – не просто так. Рослини тут – тільки лікувальні, і зцілюють вони не лише серце чи інші внутрішні органи, а й душі, в які часто прокрадаються недобрі почуття.
Саме зараз художниця чаклує над давнім українським оберегом – нерозлучниками. Їх дарують парам, аби ті завжди були разом. А так виглядає ще не завершений оберіг з назвою «коса». Коли його повісити на стіну в оселі, в помешканні не затримається жоден негатив. У чудодійності своїх оберегів жінка не сумнівається. Каже, відколи переселилася в село та займається таким ремеслом, в самої думки стали світліші.
Усі свої трави, квіти, гарбузи, пеньки та інший природний матеріал художниця збирає сама. Саме в цю пору слід заготовлювати рослини для золотавих відтінків, адже все вже дозріло та набуло потрібного кольору..
А ще має значення, з яким настроєм створюється оберіг, впевнена художниця. Тож до всіх своїх робіт береться тільки зі світлими думками і побажаннями здоров’я і злагоди.
Детальніше – у сюжеті Поділля-центр.
