1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, говоримо про проблему відверто. Скільки краян щорічно потрапляють на облік як ВІЛ-інфіковані? Яка смертність від синдрому набутого імунного дефіциту? Чи всі вчені підтримують версію існування вірусу імунодефіциту?
1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, говоримо про проблему відверто. Скільки краян щорічно потрапляють на облік як ВІЛ-інфіковані? Яка смертність від синдрому набутого імунного дефіциту? Чи всі вчені підтримують версію існування вірусу імунодефіциту?
Згадаємо 90-ті роки. Тоді СНІД був чи не найпопулярнішою лякалкою. Тепер і Всесвітня організація охорони здоров’я, і тутешні медичні посадовці у висловлюваннях обережніші.
Спілкування, поцілунки, рукостискання і навіть користування спільним посудом та рушниками – не є способом передачі ВІЛ. Наче відомі факти. Але водночас у суспільстві досі поширюються небилиці. Наприклад, про те, що хтось заразився ВІЛ, граючи на гітарі. Тих же, хто не приховує свій статус ВІЛ-позитивного, так само, як і 20 років тому, принижують.
Проте, до прикладу, сухоти набагато небепечніші: від 1995 року в Україні ще й епідемію туберкульозу оголошено. Збудника хвороби – паличку Коха – вивчили вздовж і впоперек. Тим часом загадковий ВІЛ досі так і не був виділений із середовища. Тому, так би мовити, академічна версія ВІЛ-СНІДу має не лише прихильників, а й чимало противників.
Для порівняння: щорічно на Хмельниччині від серцево-судинних хвороб помирає більше 10 тисяч краян. Від СНІДу за 20 років – менше 200 смертей. Щоправда, на облік щорічно потрапляють 300-500 жителів області як ВІЛ-позитивні. Раніше інфікувалися здебільшого наркозалежні. Тепер основний спосіб зараження – статевий.
Цьогоріч на лікування СНДу та опортуністичних хвороб область отримала 17 мільйонів гривень. Водночас фахівці наголошують: лише здоровий та впорядкований спосіб життя може бути гарантією того, що про ВІЛ людина взнає не на власному гіркому досвіді. Детальніше дивіться у репортажі телеканалу \”Поділля-Центр\”.
