Зі звичайних солом’яних гілочок, клаптиків тканини, олійних мазків у Наталі Лашко народжується диво. Майстриня, як ніхто, доводить: поєднувати можна навіть непоєднуване
Зі звичайних солом’яних гілочок, клаптиків тканини, олійних мазків у Наталі Лашко народжується диво. Майстриня, як ніхто, доводить: поєднувати можна навіть непоєднуване.
Цього тижня у виставковій залі нова подія – член Національної спілки майстрів народного мистецтва Наталя Лашко дарує свято кам’янчанам під назвою «В тенетах творчості душі». Хоч і не вперше, але кожна її виставка – це щоразу нове мистецьке диво, яким можна любуватись вічно.
А найбільше дивуєшся з того, як майстерно, органічно і природно вона вміє поєднувати в одній роботі найрізноманітніші техніки: арт-квілт, батик, живопис, вишивку соломкою. 
Усім цим Наталя Семенівна завдячує своїй бабусі, котра першою показала майстрині, що таке швейна праця. «1988 року, коли бабусі не стало, мене «прорвало». Ніби її душа поселилась у мені», – говорить авторка.
З тих пір вона почала цікавитись усім, що тільки об’єднує поняття «мистецтво». Спершу був батик, потім соломка і нарешті арт-квілт. В останню техніку жінка не вірила до тих пір, поки в її руках не опинились клаптики тканини, якими ми, обивателі, користуємось у повсякденному житті. Так з’явились «Два кольори мої, два кольори», «Куди йде дитинство. Яблука світу» – представлені як одні з центральних на виставці.
Ще один витвір, який заслуговує на звання шедевра, – різдвяна риза, виконана на замовлення Владики Михаїла Сокальсько-Жовківської єпархії. Церковний одяг «оздоблений» всіма елементами святкування Різдва, щоправда з соломи. Колядники, сцени народження Ісуса Христа, появи волхвів майстриня створювала як окремі елементи, а вже потім прикріплювала їх до самої ризи. Праця над нею зайняла в пані Наталі два роки. 
Без любові не можна займатись нічим. Культура, поезія, що надихають, чудяться мені скрізь. І вирватись з цієї творчої павутини я не можу. Та й не хочу», – усміхається авторка.
