Подружжя міліціонерів Тетяна та Василь Макотерські на роботі вирішують побутові проблеми хмельничан. Сімейні конфлікти та негаразди, які молода пара бачить на роботі, стали прикладом того, як не треба себе поводити.Подружжя міліціонерів Тетяна та Василь Макотерські на роботі вирішують побутові проблеми хмельничан. Сімейні конфлікти та негаразди, які молода пара бачить на роботі, стали прикладом того, як не треба себе поводити.
Разом 24 години на добу
Тетяна та Василь працюють у Центральному відділі міліції. Півроку тому вони одружилися і тепер щодня бачаться і на службі, і вдома.
– Вдома ми бачимося годину ввечері та годину зранку, коли на роботу збираємося, – каже Тетяна Макотерська. – Я дуже переживала, що ми на службі будемо одне одному набридати. Проте зрозуміла, що все навпаки. Ми майже не бачимося – тільки обідаємо разом. Я приходжу з роботи о восьмій і відразу беруся щось готувати, а чоловік приходить ще пізніше.
Тетяна дуже весела та приємна дівчина, Василь – серйозний і добрий чоловік. Разом вони – ідеальний тандем. Попри те що у подружжя Макотерських серйозна професія та часто доводиться спілкуватися із неприємними людьми, вони сприймають усе позитивно. Посмішка не покидає їхні обличчя.
– Жінку-міліціонера не обманеш, що в засідці сидиш, – посміхається Василь Макотерський. – Таке тут не пройде. Навіть коли затримуюся з роботи, дружина знає, де я був і з ким. Добре, що є мобільний зв\’язок. А ще у нас така професія, що доводиться часто на роботі пропадати, тому колеги інколи заздрять, що моя жінка мене частіше бачить, ніж їхні дружини їх.
Негатив додому не несуть
В першу чергу дільничний має бути хорошим психологом. Знайдеш підхід до людини – будеш кращим на своїй дільниці, кажуть міліціонери. Так само наполегливість і професіоналізм – якості, без яких неможливо працювати з людьми. Дільничного часто називають обличчям міліції, тому важливо, щоб він мав повагу і довіру мешканців.
– На роботі багато чого можна надивитися, але негатив додому не несемо, – каже лейтенант Тетяна Макотерська. – Переважно зіштовхуємося на роботі з сімейними конфліктами, дебошами, сварками. Такі випадки бувають мало не щодня. Але потрібно терпляче з усім справлятися. Позитиву в нас багато. Колектив дружній. Щодня є з ким поговорити. Ми із чоловіком працюємо у різних кабінетах, проте за порадою я завжди приходжу до нього. Він – мій найкращий радник.
Прийом заяв, скарг, повідомлень, їх розгляд і ухвалення по них рішень – це тільки мала частина обов’язків, покладених на дільничних інспекторів. Тому у вільний час працівникам міліції частенько хочеться втекти подалі від буденних справ. У вихідні закохані їздять до родичів у Летичів, звідки самі родом. Також люблять активний відпочинок на природі та кататися на ковзанах. Коли пара залишається у місті, то проводять єдиний вихідний – неділю – перед телевізором.
– Від міського галасу можна втекти на природу, до річки, – каже майор міліції Василь Макотерський. – Та робота перш за все. Адже дуже приємно, що натхненна праця має результат. І люди мені вдячні за це. Є, звісно, і свої мінуси, адже коли всі святкують – ми працюємо.
Романтика не вмерла
Дільничні кажуть, що вибрали правильну професію і міняти її не хочуть, адже саме завдяки їй вони і познайомилися.
– Я проходила практику в Летичівському райвідділі міліції, саме там і побачила свого майбутнього чоловіка, – каже Тетяна. – Вже коли моє практичне навчання завершувалося, Василь запросив мене на каву після роботи. Потім ми довгий час спілкувалися через смс.
Коли Василь дізнався, що Тетяна хоче працювати в Хмельницькому, він перевівся із Летичева у Деражню. Так було ближче їздити.
– Він приїхав до мене в гості та й так і залишився, – каже дівчина. – Почали жити разом. Спочатку я працювала в Ярмолинцях, а він – у Деражні. Щоранку роз’їжджалися по різних містах.
Молоді люди хоч і жили разом, проте їм постійно бракувало часу, аби побути вдвох. Навіть друзі щоразу дивувалися, що парочка ніжно тримається за ручки та обнімається.
– Пропозицію руки і серця я отримала у Меджибізькій фортеці, – каже Тетяна. – Того дня приїхали на вихідні у Летичів до батьків, але я навіть не здогадувалася, що саме того дня буде такий сюрприз. Він підготував святковий стіл, все прикрасив кульками, а потім відійшов, начебто подзвонити, і повернувся з букетом троянд та каблучкою.
