Податкова реформа. Податок на прибуток за 2015 рік
Податкова реформа, яка сьогодні проходить в Україні, могла б відбутися більше десяти років тому, оскільки бухгалтерський облік згідно законодавства – це основа всієї звітності. З бухгалтерського обліку повинна формуватися фінансова, податкова, статистична та інші види звітності (п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зазначений Закон набрав чинності з 01.01.2000 р.). А що ми мали на протязі 14 років?

Податкова реформа. Податок на прибуток за 2015 рік
Податкова реформа, яка сьогодні проходить в Україні, могла б відбутися більше десяти років тому, оскільки бухгалтерський облік згідно законодавства – це основа всієї звітності. З бухгалтерського обліку повинна формуватися фінансова, податкова, статистична та інші види звітності (п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зазначений Закон набрав чинності з 01.01.2000 р.). А що ми мали на протязі 14 років?

Податковий облік був виокремлений і одним із головних напрямів контролю на підприємстві був контроль за правильністю визнання і обчислення витрат для податкових розрахунків як засіб уникнення порушень податкового законодавства та нарахування штрафних санкцій, попередження та проведення превентивних заходів. Бухгалтерському обліку та документуванню господарських операцій приділялася незначна увага.

Сьогодні замість вже звичного порядку ведення окремого податкового обліку запроваджується принципово новий порядок, який ґрунтується на визначенні фінансового результату (прибутку до оподаткування) за даними бухгалтерського обліку та його подальшого коригування на незначний перелік визначених законом податкових різниць.

Концептуальною основою бухгалтерського обліку можуть виступати Міжнародні стандарти фінансової звітності для тих підприємств, для яких застосування таких стандартів є обов’язковим згідно із п.2 ст.12-1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також для тих підприємств, які відповідно самостійно визначили доцільним застосування міжнародних стандартів (п.3 ст.12-1 цього ж Закону). Як зазначено у ст.1 цього Закону національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку забезпечує формування державної фінансової політики, визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Теоретично з 2015 року взагалі ліквідується поняття “податковий облік” для податку на прибуток, а весь облік у 2015 році будується виключно за правилами бухгалтерського обліку. Але Податковий кодекс України (ПКУ) розрахований на наповнення бюджету, тому містить власну інтерпретацію деяких господарських операцій платників податку на прибуток, що фактично містить суттєві розбіжності з національними чи міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Підприємства, які мають річний доход в обсязі, що перевищує 20 мільйонів гривень, зобов’язані вести облік податкових різниць, визначених ПКУ.
Нова редакція розділу ІІІ ПКУ використовує нову незвичну термінологію і методологію податкового обліку – замість ведення окремого обліку доходів та витрат пропонується вести лише облік податкових різниць. При цьому, за своїм юридичним змістом раніше використовуваним фразам «до складу доходів податкового обліку включається» або «до складу витрат податкового обліку не включається» є юридична конструкція «фінансовий результат до оподаткування збільшується». Еквівалентом раніше використовуваній фразі «до складу доходів не включається» або «до складу витрат включається», є юридична конструкція «фінансовий результат до оподаткування зменшується».

Податок на прибуток підприємств стягується з прибутку до оподаткування, визначеного відповідно до фінансової звітності платника податків після врахування обмеженої кількості коригувань. Контролюючим органам надано право проводити перевірку правильності ведення бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, а також визначення фінансового результату за відповідними стандартами (п.п.20.1.43, 20.1.44 ст.20 ПКУ).

Малі підприємства (з доходом менше 20 мільйонів гривень на рік) можуть відмовитися від застосування податкових коригувань та сплачувати податок на прибуток підприємств на основі результатів їх фінансової звітності.
При цьому, підприємства, які мають річний доход від будь-якої діяльності, що не перевищує 20 мільйонів гривень, можуть за власним рішенням відмовитись від обліку податкових різниць (крім збитків минулих років) і визначати об’єкт оподаткування виключно на підставі фінансового результату (прибутку оподаткування), визначеного за правилами бухгалтерського обліку. В подальшому платник податку не може відмовитись від такого рішення.

Немає загального положення про те, що витрати мають бути пов’язані з господарською діяльністю. Таким чином, будь-які витрати, враховані у фінансовій звітності, мають бути визнані для цілей оподаткування, крім випадків, коли Податковим кодексом передбачено податкове коригування таких витрат. Однак, немає гарантії, що податкові органи та адміністративні суди припинять застосовувати доктрину “ділової мети” для оспорювання витрат платників податків.

Передбачено, що об’єкт оподаткування податком на прибуток підлягає визначенню на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень такого розділу, а саме:
– амортизації необоротних активів;
– резервів (забезпечень);
– обмежень окремих видів витрат та преференцій тощо.
При цьому для платників з річним доходом до 20 млн. грн. надано можливість визначати об’єкт оподаткування податком на прибуток на підставі даних бухгалтерського обліку без проведення коригувань.

Особливості обліку основних засобів. Нова редакція розділу ІІІ ПКУ містить лише одну відмінність від правил бухгалтерського обліку основних засобів – встановлення мінімально допустимих строків корисного, які застосовуються в тому випадку, якщо в бухгалтерському обліку встановлено інші строки.
Відповідно до п.11 Перехідних положень ПКУ, при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п.138.3 ст.138 цього Кодексу, їх балансова вартість станом на 01.01.2015 має дорівнювати балансовій вартості таких активів за даними податкового обліку, що визначена станом на 31 грудня 2014 року. В податковому обліку дозволені ті самі методи амортизації, що й в бухгалтерському обліку за виключенням виробничого методу.
Розділ ІІІ ПКУ в новій редакції не містить специфічних правил податкового обліку поточних витрат на утримання, поліпшення та ремонт основних засобів. Відтак, відповідні суми враховуються у складі витрат за правилами бухгалтерського обліку.
В разі продажу або ліквідації основних засобів фінансовий результат до оподаткування збільшується на залишкову вартість такого об’єкта, визначену відповідно до П(С)БО, та зменшується на залишкову вартість такого об’єкта, визначену відповідно до правил податкового обліку.

Особливості обліку резервів та забезпечень. п.139.1.2 ст.139 ПКУ дозволяє зменшити фінансовий результат до оподаткування (включити до складу витрат) суму всіх витрат, які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до правил бухгалтерського обліку (крім резерву на відпустки працівникам та резерву сумнівних боргів).
Заборгованість осіб, визнаних банкрутами або ліквідованих з інших причин, з 01.01.2015 р. не є безнадійною заборгованістю і не може зменшувати об’єкт оподаткування з податку на прибуток.
При цьому, в разі, якщо така заборгованість вже була віднесена на зменшення доходу згідно з пп.159.1.1 п.159.1 ст.159 розділу ІІІ ПКУ в редакції, яка діяла до 01.01.2015, то подальше списання такої заборгованості внаслідок банкрутства або мирової угоди, не впливає на об’єкт оподаткування продавця та покупця (підпункт 1.3 п.17 Перехідних положень ПКУ).
П.17 Перехідних положень ПКУ зберігає негативні фіскальні наслідки для операцій, по яким до 01.01.2015 було розпочато процедуру врегулювання безнадійної заборгованості:
– якщо суд відмовив у визнанні позову – продавець має збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму, на яку такий об’єкт оподаткування був зменшений до 01.01.2015, з нарахуванням відповідної пені;
– якщо позов визнаний – покупець має збільшити фінансовий результат до оподаткування на відповідну суму боргу.
П.24 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ передбачено зменшення фінансового результату на відшкодування витрат на оплату праці (відпустки тощо) за рахунок «перехідних» резервів (сформованих до 01.01.2015) у випадку, якщо такі витрати не були враховані при визначенні об’єкта оподаткування до 1 січня 1015 р.

Податковий облік цінних паперів приведений у відповідність із їх бухгалтерським обліком, але від’ємний фінансовий результат звітного періоду (збитки) «загальний» об’єкт оподаткування не зменшують, а переносяться на наступні податкові періоди».

Податковий облік фінансових витрат. П.140.2 ст.140 ПКУ сформульовано правило «тонкої капіталізації», яке застосовується лише у випадку, коли сума боргових зобов’язань перед пов’язаними особами-нерезидентами перевищує розмір власного капіталу більш ніж у 3,5 рази. В іншому випадку, правила тонкої капіталізації не застосовуються, а проценти підлягають віднесенню до складу витрат. Застосування цього правила на практиці буде ускладнено і потребуватиме додаткових коментарів з боку Міністерства фінансів або Державної фіскальної служби.
Так, хоча формально вказане правило неможливо застосувати до підприємств з від’ємними чистими активами, ймовірно на практиці воно буде застосовуватись і до них.

Обмеження щодо віднесення на витрати платежів компаніям, що включені до переліку юрисдикцій з низьким рівнем оподаткування для цілей трансфертного ціноутворення, наразі встановлене у розмірі 70% від суми витрат. Обидва обмеження щодо віднесення на витрати, зазначені вище, не застосовуються, якщо платник податків доведе відповідність платежів принципу “витягнутої руки” відповідно до правил трансфертного ціноутворення.

Штрафні санкції за наслідками перевірок податкових декларацій з податку на прибуток за 2015 рік не застосовуються.

На нашу думку, в перспективі Україна має всі необхідні передумови, аби використовувати бухгалтерський облік як засіб регулювання економікою. Утім для цього необхідно забезпечити виконання основного призначення бухгалтерського обліку – надання достовірної інформації користувачам, що в свою чергу забезпечить порівнянність інформації, яка міститься у фінансовій звітності.

Більш детально за тел. 067 8620818
Драч Світлана Василівна, аудитор, к.е.н.

Залиште коментар

Також по темі

У Хмельницьке СІЗО намагалися передати наркотики

Пакет з наркотиками перехопили працівники Хмельницького слідчого ізолятора.