Шепетівські самооборонівці припиняють допомагати бійцям АТО
Повідомлення про це місцеві волонтери залишили у себе на сторінці у Фейсбуці.Шепетівські самооборонівці припиняють допомагати бійцям АТО
Повідомлення про це місцеві волонтери залишили у себе на сторінці у Фейсбуці. Але разом з тим, вони продовжать, по можливості, возити передачі родичів.
Натомість громадська організація більш активно візьметься за актикорупційну діяльність та контроль влади в Шепетівці.
На сайті Шепетівки наводиться повний текст звернення самооборонівців:

\”ДОРОГІ НАШІ ДРУЗІ

НАШІ НЕБАЙДУЖІ ГРОМАДЯНИ, ПІДРИЄМЦІ, УСІ, З КИМ МИ ТІСНО СПІВПРАЦЮЄМО, РОБЛЯЧИ БЛАГУ СПІЛЬНУ СПРАВУ – ДОПОМОГАЄМО, ПІДТРИМУЄМО НАШИХ ЗЕМЛЯКІВ В ЗОНІ АТО !!

А ТАКОЖ, ДОРОГІ НАШІ ЗАХИСНИКИ

Насамперед хочемо усім щиро подякувати за благодійність, за щирі відкриті душі, за безкорисливість, жертовність – за волонтерство.

З початком військових дій, з квітня 2014 року, ми впряглися в волонтерську діяльність і ось уже два роки виконуємо дану місію, відбираючи час у своїх родин, жертвуючи роботою і дозвіллям.

Волонтери вдягли-взули першу хвилю мобілізованих. Другу, третю, … З шостою уже виникли певні складнощі. Все менше і менше людей стали надавати допомогу, адже прожитковий мінімум, в зв’язку з обвалом гривні, знизився втричі. Окрім того усі працюючі, усі пенсіонери, навіть самі захисники сплачують військовий збір.

Наразі 10 наших «самооборонівців» проходять військову службу, безпосередньо знаходяться в зоні АТО – є прикордонники, є танкісти, механіки, розвідники, спецназівці, артилеристи, одним словом, наші хлопці служать в різних частинах та бригадах. Ми постійно з ними спілкуємося і запитуємо що їм потрібно. Але, як не дивно, ще ні один із них не поскаржився що чогось не вистачає. Можливо це від скромності, можливо через те що вони самі займалися волонтерською діяльністю і знають який це нелегкий труд. Зібрати необхідні речі, організувати поїздку, проїхати по всій лінії фронту, вручити передачі з рук в руки. Знають як б’ються машини, які потім приходиться ремонтувати за власний рахунок. Вони кажуть, що забезпечення в армії покращилось. Форма є, взуття є, необхідна амуніція є, з харчуванням також не має проблем. Суттєво підняли зарплату, серед тих, хто допомагає, така далеко не у всіх є.

Дехто з хлопців уже побували в відпустках, і ось що розповів один із наших «самооборонівців»: «Питається у нього на Сході один «товариш», як там у вас, мовляв, волонтери є, щось привозять? Він каже, що звичайно є, навіть дуже серйозна організація – «Шепетівська Самооборона» цим займається. Щомісяця приїздять, буває і два рази на місяць.

– Так, каже «товариш» – треба вже своїм зателефонувати, а то щось давненько не було, розслабились там.

– А що тобі потрібно, питає, – то ж все необхідне є?

– Та цигарки уже кінчаються, кави потрібно, може ще чогось замовлю, нехай везуть.

– Не розумію, каже наш «самооборонівець», – в тебе ж нормальна зарплата, ти що сам цигарок не можеш купити чи кави? Вони що зобов’язані тобі вести? Ти хоч знаєш де вони усе це беруть?

– А мені яка різниця де вони беруть, сидять там біля спідниць, то нехай везуть, нефіг розслаблятися. А в мене є на що свої гроші тратити.

– Я подивився на «чувака», каже, – зрозумів що вони (не всі, звичайно) навіть над цим не задумуються, у них позиція, що їм зобов’язані. Замовили – отримали. Їм не цікаво де ті волонтери що беруть, вони не знають як доводиться інколи принижуватися, просячи у підприємців тих самих цигарок, кави, солярки на дорогу, або організувати збір коштів по місту, коли тобі в спину усяку бридоту закидають, мовляв кому збираєте, скільки собі загрібаєте, яку зарплату получаєте … Сам свідок, не раз приходилось приймати участь.

– Так от, каже наш боєць – волонтер, – пора нам переключатись на іншу роботу. З волонтерською ми справились на відмінно. Все що було в наших силах ми зробили – кинули усі сили, аби підтримати бійців в тяжкі часи. Зараз армія уже міцно стоїть на ногах.»

З цим не можна не погодитись, настав час змінювати пріоритети.

Хочемо повідомити, що ми не будемо повністю згортати свою діяльність, а лише змінимо певні напрямки. Ми знаємо як потрібна нашим бійцям моральна підтримка, як їм важливо усвідомлювати що їх пам’ятають і чекають дома, в рідному місті. Хлопці мають знати, кого вони боронять.

Тому домашні смаколики, адресні передачі від рідних, при потребі, будемо возити обов\’язково. Це ж ніби як вдома побував. Вони ж цього в магазині не куплять. І далеко не у всіх є можливість піти в магазин і щось купити. Навіть при високій зарплатні.

Якщо потрібна форма, берці чи інша амуніція, ми можемо допомогти знайти подешевше, можемо привезти, відправити, але купувати будуть вони самі.

ПРИНАГІДНО ПОВІДОМЛЯЄМО, ЩО НАСТУПНА ПОЇЗДКА НА СХІД ПЛАНУЄТЬСЯ 22 КВІТНЯ 2016 р. (НА ВЕРБНУ НЕДІЛЮ)\”

Залиште коментар

Також по темі

У Хмельницьке СІЗО намагалися передати наркотики

Пакет з наркотиками перехопили працівники Хмельницького слідчого ізолятора.