Ще в 2012 році Верховна Рада України прийняла закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення окремих положень про обмеження місць куріння тютюнових виробів)”. Даним нормативним актом було введено додаткові обмеження щодо місць тютюнопаління та суттєво збільшено штрафи за куріння в недозволених місцях. Проте сприйняття громадянами цих позитивних нововведень було неоднозначним, оскільки частка курців була вагомою. Яка ж наразі складається ситуація щодо розповсюдженості тютюнопаління в країні в цілому, та на Хмельниччині зокрема?
За даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств, яке проводять органи державної статистики впродовж багатьох років, цю шкідливу звичку має майже кожен восьмий мешканець нашої області у віці старше 12 років (по Україні – майже кожен п’ятий). Слід зазначити, що навіть з таким не зовсім втішним показником наші краяни виявились найбільшими прихильниками здорового способу життя без тютюну, і Хмельниччина посіла перше місце серед регіонів. Лідером тютюнопаління в Україні стала Дніпропетровська область, де чверть населення вищевказаного віку має пристрасть до тютюнових виробів.
Серед курців Хмельниччини майже половина курять вже понад 20 років (по Україні – понад третину). Стаж від року до п’яти має кожен десятий наш краянин (по Україні – 13%). Три курці з п’яти спалювали за добу по 16 цигарок і більше.
Цікаво, як же впливають шкідливі звички на фінансове становище родин нашого краю? Скільки коштів із бюджету сім’ї зникає в повітрі разом з димом цигарок? Як показали останні результати опитування, в нашій області міська родина на тютюнові вироби в середньому за місяць витрачала майже 100 грн, сільська дещо менше – 93 грн. Якщо до витрат на тютюн додати ще витрати на алкоголь, то ця сума (139 грн у місяць) виявилась лише на 6 грн меншою від щомісячних витрат середньостатистичної родини нашої області на охорону здоров’я. Водночас це аж у 6 разів перевищує наші витрати на освіту та майже в 4 рази більше, ніж витрати на відпочинок і культуру.
Таким чином, як засвідчило спостереження, на шкоду здоров’ю ми поки що витрачаємо майже стільки ж коштів, як на його збереження та в рази більше, ніж на інтелектуальний і духовний розвиток особистості – чи не парадокс?
Головне управління статистики у Хмельницькій області.