У містечку Дунаївці на Хмельниччині кіт щодня ходить у бібліотеку як на роботу. Уже десять років тварина “підпрацьовує” провідним спеціалістом у відділі комплектації місцевої книгозбірні. Має два вихідних на тиждень та восьмигодинний робочий день. Зарплатня договірна – риба та м’ясо.
Щодня о восьмій він поспішає в бібліотеку. Кілька хвилин у коридорі, щоби привести себе до ладу, бо, де ночує книголюб, достеменно не відомо. По тому вусань миттю опиняється серед стосів книжок. Моститься на книжках неодмінно нових, щоби гарно пахнули друкарською фарбою. Оскільки “працює” у відділі обробки літератури, то й перший їх “читає”. Його найулюбленіші – про тварин та їжу. “Це типовий бібліокіт, який полюбляє літературу. Йому подобаються книжки, де намальовані мишки.
Якщо у житті він лінується їх ловити, то по книжках він любить їх роздивлятися”, – говорить завідувач відділом Дунаєвецької міської бібліотеки Людмила Ставірська. Бібліокіт – цінний працівник. Його навіть хотіли переманити в місцевий музей для вилову мишей. Утім, у той самий день повернули в бібліотеку, бо хвостатий інтелігент лише спав і “читав”. Робота роботою, а обід за розкладом. Рівно опівдні Бібліотекар біжить у власну їдальню під сходами та їсть рибу.
У його котячих посадових обов’язках уже давно вписаний іще один чи ненайголовніший пункт – це післяобідній сон. А оскільки кіт – інтелектуал, то засинає під читання колегою нового твору. “Він у нас такий позаштатний співробітник, у нього є ставка, він працює за їжу, сон, тепло, любов”, – каже директор бібліотеки Олена Сидорович. На вихідні кіт у бібліотеку не ходить. Щоправда, був випадок перепрацювання. Бо якось увечері зачинили вусатого на роботі. Утім, ніч у бібліотеці минула без інцидентів – жодна книжка не постраждала. Кіт-книголюб кицьок на роботу не водить. Бо ще не зустрів тієї, яка би зрозуміла його захоплення літературою.
ТСН
