28 липня відзначають День пам’яті рівноапостольного князя Київського Володимира Святославовича – онука святої княгині Ольги
1000 років минає відтоді як відійшов у вічність святий рівноапостольний князь Володимир Великий.
28 липня відзначають День пам’яті рівноапостольного князя Київського Володимира Святославовича – онука святої княгині Ольги
1000 років минає відтоді як відійшов у вічність святий рівноапостольний князь Володимир Великий.
Пам\’ять його – свого Просвітителя і Хрестителя світло і славно береже вся українська земля, а день його блаженного успіння 28 липня за новим стилем відзначає Україна на державному рівні.
Щорічна багатотисячна хресна хода, яку організовує Українська Православна Церква Київського Патріархату, від Патріаршого Володимирського Собору до пам`ятника князю на Володимирській гірці, наповнює серця вірних нашої Святої Церкви глибокою шаною і вдячністю до творця середньовічної європейської держави Руси-України.
«Хвалить же похвальними голосами Римська земля Петра і Павла, від яких увірували в Ісуса Христа Сина Божого; Азія і Ефес і Патмос – Іоана Богослова, Індія – Фому; Єгипет – Марка. Всі землі і міста, і люди шанують і прославляють свого вчителя, що навчив їх православної віри.
Похвалимо ж і ми, по силі нашій, учителя нашого і наставника, що сотворив великі і дивні діла, великого князя землі нашої – Володимира».
Ці слова митрополита Іларіона з його знаменитого твору «Про Закон і Благодать» дуже вдало ілюстровані книжковою виставкою в читальні Народного Дому «Просвіти» міста Хмельницького. Виставка зацікавить всіх, хто хоче більше знати про рівноапостола землі нашої князя Володимира та християнізацію України: «Українська православна церква – вічне джерело життя» (США,1988 р.); «Релігія в життя українського народу» (Мюнхен-Париж-Лондон, 1966 р.); журнал «Патріархат» (Нью-Йорк, 1986 р.) та інші.
Князь Володимир не тільки сам навернувся до християнства, але й посприяв тому, що християнство стало державною релігією Київської Русі. У зв’язку з цим 28 липня в Україні — державне свято — День Хрещення Київської Русі.
Офіційним державним святом День Хрещення Київської Русі — 28 липня — став згідно з указом Президента України Віктора Ющенка у 2008 році.
Довідка
Народився майбутній князь 954 року в Києві. Період його князювання в Києві тривалий — 35 років — від 980 до 1015 року.
Існує багато версій щодо часу і місця хрещення князя. Літопис говорить про 988 рік. А ось щодо місця, то найбільша суперечка існує чи в Херсонесі, чи в Києві. Після свого хрещення Володимир наказав киянам хреститися, а поганських ідолів скинути у Дніпро. Якщо хрещення киян відбулося більш-менш без насильства, то в інших удільних князівствах, як згадує літопис, княжі воєводи хрестили мечем і вогнем.
За наказом князя збудували чимало храмів, зокрема Десятинну церкву в Києві.
Проте християнство на українських землях появилося задовго до Володимирового хрещення. Поширення християнства на українських землях датують І ст., пов’язуючи з легендарним перебуванням на Київських пагорбах апостола Андрія Первозваного; його ж перебування з місією в Криму історики загалом не ставлять під сумнів. Більш чіткі історичні дані є про перших християн-мучеників в Криму, зокрема тут загинув мученицькою смертю один з перших Римських архиєреїв Папа Климентій І. Його голову пізніше відшукали св. Кирило та Мефодій.
Різноманітні джерела говорять про хрещення Київського князя Аскольда у 860 р. під час походу на Константинополь. Є припущення, що тоді ж князь намагався хрестити і киян, навіть привіз єпископів для створення церковної структури. Проте 882 р. його вбили, а релігійна реформа провалилася через сильний спротив язичників.
Проте християнські спільноти в Києві залишилися, про що свідчить договір Русі з Константинополем, укладений при князю Ігорю в 941 р. Х ст.
І вже нове піднесення християнства на Русі розпочалося при святій княгині Ользі, яка визнана також рівноапостольною.
Натомість на західноукраїнських землях християнство поширилося у ІХ-Х ст. з Моравії, де Церкву заснували рівноапостольні свв. Мефодій і Кирило. Тому хрещення Русі князем Володимиром було продовженням тривалого процесу християнізації Київської Русі.
