Історію та образ міста створюють люди. А надто ті, кому небайдужа доля цього
міста.
Історію та образ міста створюють люди. А надто ті, кому небайдужа доля цього
міста. Хто хоче і може втілювати щось нове, не втрачаючи вже здобуте. Сьогодні
говоримо про колишнього Хмельницького міського голову Михайла Чекмана,
котрий керував обласним центром понад десятиліття. 16 серпня 2016 року йому
мало би виповнитися 70 років…
Для Хмельницького Михайло Чекман – людина-епоха. Це поки що єдиний
тутешній мер, який працював три каденції підряд. На його честь названий
найбільший у місті парк та ЗОШ №13 мікрорайону Лезневе. У січні 2002 року
Михайло Чекман заклав перший камінь для будівництва нового корпусу.
«На початку 21 століття Лезневе фактично було єдиним мікрорайоном без
повноцінної школи. І вона з’явилася завдяки Михайлу Костянтиновичу. При чому
будівництво завершилося за рекордно короткі строки, хоча у це мало хто вірив.
Вже наприкінці вересня 2002 р. учні розпочали навчання у новому приміщенні», –
розповідає заступник директора з виховної роботи ЗОШ №13 Тамара Газда.
Саме тому наступного року колектив школи звернувся до тодішньої влади із
пропозицією назвати навчальний заклад на честь Михайла Чекмана. Сьогодні у
приміщенні школи знаходиться експозиція, присвячена цьому хмельницькому
керманичу. Серед експонатів музею – сувенірна французька марка із портретом
Михайла Чекмана. Такої честі він удостоївся завдяки своєму внеску у розвиток
партнерських стосунків між Україною та Францією.
Проте і школа, і марка – все це було вже у нульових. На початку 90-тих перед
тодішньої владою постали непрості завдання. Нова країна мала жити по-новому,
без колишньої радянської ідеології, натомість намагаючись зберегти
промисловість та підтримати економіку.
«Зарплати не виплачувалися місяцями, заводи припиняли роботу, проблеми з
енергоносіями, поява партій, чимало з яких були радикального спрямування. З
такими реаліями ми тоді стикнулися», – ділиться спогадами заступник Михайла
Чекмана (1993-2002 рр.) Олександр Пирожок. «У Михайла Костянтиновича була
дуже гарна інтуїція. І вона його майже ніколи не підводила. У роботі був
вимогливий, інколи жорсткий. Але намагався пояснити так, щоб не образити. Міг
хіба що сказати підлеглим: «Вам що скіпідару добавити?». Ми тоді приходили на
роботу о сьомій. Михайло Костянтинович йшов до міськвиконкому пішки
вулицею Гагаріна. І до нього підходили люди прямо по дорозі. Він зупинявся,
вислуховував. Був дуже комунікабельним. Завжди давав дорогу молодим, брав їх
на роботу».
«Чекман – феномен для Хмельницького. Економіка, інфраструктура, культура –
його цікавило все», – вважає режисер, артист естрадно-гумористичного дуету
Володимир Павловський. «У 1976 році нашому естрадному дуету запропонували
взяти участь у Міжнародному фестивалі «More smeha» пам’яті А. Райкіна у Ризі.
Тоді Михайло Чекман зробив все, щоб знайти нам спонсорів, а потім дуже
пишався нашою перемогою на цьому фестивалі».
Саме при Михайлі Чекмані у Хмельницькому стартувала ера жвавого
будівництва. «Ми вводили тоді більше квадратних метрів житла з розрахунку на
тисячу жителів, ніж у Києві. Створили службу замовника, щоб залучати кошти
юридичних й фізичних осіб для будівництва. Це українське нововведення
з’явилося саме у Хмельницькому. Але водночас Михайло Чекман декому із
забудовників відмовляв. Наприклад, до нас мріяв зайти «Макдональдс». Вони
хотіли будувати у річковій заплаві. Але Михайло Костянтинович тоді не
дозволив. На жаль, згодом там все одно з’явилася забудова – гіпермаркети
«Таврія В», «Епіцентр» та «Оазис». Кияни, котрі розробляли нам генплан на
початку 90-тих, казали: у вас унікальне місто, що має у центрі зелену зону
поблизу Південного Бугу. І це треба зберегти. Вздовж Прибузької з боку річки, до
прикладу, не мало бути житлової забудови, яку розпочинають зводити зараз Лише
спортивні споруди, льодовий палац. І ми це відстоювали», – розповідає Олександр
Пирожок.
Образ Михайла Чекмана був би неповним без спогадів родичів. Разом з
молодшим братом Михайла Костянтиновича – Володимиром Чекманом –
вирушаємо у село Чаньків Дунаєвецького району. Саме тут, у невеличкій
глинобитній хатинці, минуло дитинство майбутнього Хмельницького мера.
Розмова дається Володимиру складно. Спочатку чоловік зізнається: говорити про
старшого на 12 років брата не може. Досі боляче. Але згодом таки починає.
– Яким Михайло був братом?
– Та нормальним він був братом. Впертим. Завжди домагався свого. Завжди
вчився.
– Що розповідав про свою роботу?
– Він, коли у село приїжджав, про роботу взагалі не говорив. Навіть під час
останніх виборів, ще коли не були відомі результати, він приїхав додому і
зізнався: «Нехай буде, як буде». Любив щось ремонтувати, косити траву.
У той останній день Михайло Чекман теж відпочивав. На Дністрі. З дружиною,
сестрою та друзями.
«Мені коли сказали, що Міша розбився, я не повірив. Бо і раніше хтось
розповсюджував такі чутки. Але потім у міськвиконкомі підтвердили. А його тіло
я знайшов вже у Кам’янець-Подільському морзі», – згадує Володимир Чекман.
ДТП сталася поблизу села Грушка Кам’янець-Подільського району. На цьому
місці зараз знаходиться пам’ятний знак про трагедію, яка 21 липня 2002 року
забрала життя Михайла Чекмана та його дружини Галини.
«Машина перевернулася і врізалася у дерево. Михайло та Галина сиділи
попереду. Спрацювали подушки безпеки, які їх і задушили. При чому відлетіло
ліве колесо, а перевернулося авто на правий бік. Мені здається, це неможливо» –
переконує Володимир.
– Тобто ви вважаєте, що це не був нещасний випадок?
– Та я знаю це на сто відсотків. Міша ніколи не їхав більше 90 кілометрів на
годину. Колись був такий випадок, він вирушив зустрічати Кучму в
аеропорт. І якусь частину дороги я їхав разом з ним. Водій Льоня йому
казав: Ми запізнюємося». А Міша йому: «Нічого, встигнемо, їдь нормально,
не жени».
– Були свідки тої ДТП?
– Так, один велосипедист із села. Він тоді раптово зник. Казали, що виїхав
жити в інше місце. Я так і не зміг з ним поговорити.
– Як ви вважаєте, до трагедії могли бути причетні не місцеві?
– Та, звісно, це не місцеві. Міша тоді зачепився за той базар, що на
Ружичній…
Так чи інак, але офіційна версій загибелі Чекмана – нещасний випадок на
дорозі…
