Стрільба з лука – ремесло давнє, однак не популярне. Виправити цей факт намагаються українські реконструктори.
Стрільба з лука – ремесло давнє, однак не популярне. Виправити цей факт намагаються українські реконструктори. Зокрема, засновники клубу «Кам’янецька зброярня», які цими вихідними влаштували справжній лучний турнір у стінах древнього замку, повідомляє Хронікер.
До тридцяти лучників з’їхалося з різних міст країни, навіть Туреччини, до Кам’янця, аби позмагатися у стрільбі з традиційного лука на «Кам’яній стрілі».
«Ми отримали гарні відгуки від учасників і гостей. Тому все пройшло так, як і сподівалися, – розповідають організатори турніру Ігор Чесноковський та Антон Медвецький. – Чекали на приїзд стрільців із Молдови. Однак ситуація в країні налякала їх. У подальшому запрошуватимемо ще більше учасників. І зокрема тих, кого хочемо бачити, – білорусів, турків, поляків, молдаван, в яких лучна справа розвинена на високому рівні». 
Цього року турнір мав поєднатися із невеликим фолк-концертом. Однак у зв’язку з трагічною загибеллю кам’янецького бійця його відклали на майбутнє. Тому відвідувачам фортеці організатори турніру пропонували більш спокійний, але не менш емоційний вид відпочинку – самостійну стрільбу з лука.
За словами одного із «найстаріших» представників лучної справи в Україні, киянина Сергія Пономаренка, це – складний технічний вид спорту. Кожен рух повинен бути відпрацьований до автоматизму. Під час одного тренування лучник здійснює від сотні до двох сотень пострілів. А кожна натягнена тятива – це гиря 15-20 кг, яку фактично потрібно підняти трьома пальцями за петлю із дроту. Тому всі лучники такі жилаві з великою силою у плечах.
«Стрільба з лука, особливо традиційного, – більше історія. А вже потім – красивий, хоча неоцінений, вид спорту. Він може видатися не дуже видовищним і що на стрілецькому майданчику все спокійно, нудно. Але насправді емоції там зашкалюють, – розповідає пан Сергій, тримаючи в руках швидкий, точний і найголовніше – компактний лук корейського виробництва. – Жоден лучник не видасть своїх емоцій. Справжній стрілець має виховати в собі вміння контролювати, тримати відчуття в кулаку. Будь-яке хвилювання – це зіпсований постріл». 
На думку стрільця Сергія, за останні роки рівень українських лучників значно виріс. Їх добре знають за кордоном. Тільки жаль, що більше, ніж у своїй країні. «Недостатня популяризація внаслідок відсутності державної підтримки, – говорить. – Однак зараз ми особливо на це не ремствуємо. Зрозуміло, що країні не до того».
В традиційному луці багато нестандартних вправ. Наприклад, стрільба на швидкість, з різних позицій, на відстань (імітує бойову стрільбу). Упродовж трьох днів лучники змагалися в різних номінаціях.
«Ми вже давно не женемося за призами. Цікава сама атмосфера змагань. Хоча перемога – теж приємна штука», – зізналися учасники турніру.
