У Парижі хмельничан найбільше вразили африканські біженці

У Парижі хмельничан найбільше вразили африканські біженціЯк тільки хмельницькі автостопники Анна Думанська та Богдан Місюренко приїхали у Париж і піднялися з метро, то були шоковані побаченим. Навколо було повно сміття: якісь коробки, пакети, папір, вітер розносив їх і піднімав у повітря, а по вулицях ходили люди виключно африканського вигляду.У Парижі хмельничан найбільше вразили африканські біженціЯк тільки хмельницькі автостопники Анна Думанська та Богдан Місюренко приїхали у Париж і піднялися з метро, то були шоковані побаченим. Навколо було повно сміття: якісь коробки, пакети, папір, вітер розносив їх і піднімав у повітря, а по вулицях ходили люди виключно африканського вигляду.
“Ми подумали, що помилилися містом або навіть континентом. Ми й раніше чули, що в Парижі багато африканців, але не очікували, що настільки багато, – розповідають вони. – На цій станції метро нас зустріла гарна дівчина Ксюша з нашого міста, яка вже рік живе в Парижі. Вона нам і розповіла, що ми просто опинилися в одному з найбідніших районів міста, який населяють люди, які приїхали або припливли (часто нелегально) з Африки. А сміття так багато, тому що вдень у цьому місці формується ринок”.

Люди, переселяючись сюди, зазвичай не можуть знайти роботу у Франції (або не хочуть), тому живуть дуже бідно. Якщо у них немає родичів або друзів, які можуть допомогти перший час, бідним африканцям доводиться жити на вулиці. Можна побачити, як деякі з них сплять під якимись дахами і балконами, на витяжках з метро, де на вулицю виходить тепле повітря з-під землі. Вони стелять на залізну решітку матрац, вкриваються простирадлами і покривалами. Також бідні часто стоять на виходах з метро або просто в місті і пропонують купити різні непотрібні речі, сувеніри або телефони і сумки — підробки відомих брендів.

“Незрозуміло, як вони виживають і на що їм вистачає таких невеликих заробітків, – дивуються Аня та Богдан. – Бачили дівчат, які в коротких спідницях стояли вночі та ввечері на вулицях, пропонуючи себе. Кажуть, такі африканки беруть 5 євро за свої послуги”.

Хмельничани жили в районі Монмартра, де є багато магазинів спеціально для африканців. Тут і косметика для темної шкіри, і національний одяг різних країн, і традиційна їжа деяких регіонів Африки.
“Як нам розповіли, Франція, коли була на піку економічного розвитку наприкінці XIX – початку XX століття, привертала робочу силу зі своїх франкомовних колоній. Тоді й дізналися африканці, що там життя краще, ніж у них в країні, тому почали мігрувати. Завдяки розширенню свого впливу і завоювання нових територій, з 1546 по1962 рік, французи навчили місцеве населення Африки та Азії французької мови, і зараз люди їх цих країн активно переїжджають до Франції, – розповідають мандрівники. – Напевно, Франція не очікувала такого результату”.
Багато африканців ходять у своєму національному одязі, тому тим, хто вже бував у Західній Африці, напевно, цікаво впізнавати костюми різних країн і спілкуватися з жителями звідти. Також тут можна прикупити такі речі або їжу, яку можна знайти тільки в Африці, наприклад, приправи або імбирний сік.

Залишити відповідь