Домашнє – смачніше й корисніше. Цю істину знають і діти. Якщо у селі з наявністю свіжих домашніх продуктів проблем не виникає, то жителі міст зазвичай шукають їх на полицях ринків, купуючи у селян, – це і дешевше, і без «зайвих інгредієнтів».
Сьогодення диктує свої умови
Домашнє – смачніше й корисніше. Цю істину знають і діти. Якщо у селі з наявністю свіжих домашніх продуктів проблем не виникає, то жителі міст зазвичай шукають їх на полицях ринків, купуючи у селян, – це і дешевше, і без «зайвих інгредієнтів». Ціни нижчі, ніж у магазині, однак у виробника виходу немає – має годувати сім’ю. Так і знецінюється праця селян, яким суспільство не дає шансів вигідно займатися сільським господарством – справою дідів-прадідів. Змінюється і роль села, яке завжди було обличчям країни – безробіття, безвихідь, безперспективність. Як подолати це «без»? Про це сказано багато, однак сьогодення диктує інші правила.
– Був час, коли жити у селі означало жити заможно і перспективно, працювати на землі, вирощувати хліб, годувати країну… Зараз наші діти не хочуть повертатися у село, а воно й не дивно – нема роботи, всіх комунікацій, транспортного сполучення з райцентром. Навіть коли є бажання і змога вести домашнє господарство, прибутковою цю справу ніяк не назвеш, адже витрачаєш і на обробку ділянки, і на добрива, і на транспортування до міста. А продавати змушений за смішними цінами, бо не піклується держава про селянина. Звичайно, у такому випадку краще поїхати закордон на заробітки, де за твою працю і платять відповідно. Але хіба такого майбутнього ми хочемо своїм дітям? Ні, ні, і ще раз ні, – говорить Віта Юріївна Коськовецька, жителька с. Корчик Шепетівського району.
Аграрна перспектива – у кооперативі
Важко не погодитись, що сьогодні селянину нелегко вигідно працювати на землі. Вітчизняний аграрний ринок заповнений, на експорт в основному йдуть тільки великі партії. Лишається один вихід – здавати продукт заготівельнику, який згодом реалізує його за вищою ціною. Такий собі грабунок. Де ж та справедливість?
Проте, українці – кмітлива і працелюбна нація. За відсутності підтримки держави діють за принципом «допоможи собі сам». Найкращим прикладом цього є створення кооперативів – добровільних об’єднань селян, що об’єднують свої ресурси заради збільшення власних прибутків. Незважаючи на свою перспективність, кооперативний рух в Україні не досить розвинений. Частково це зумовлено відсутністю роз’яснювальної роботи серед селян щодо механізму створення кооперативу, умов його функціонування та вигоди від членства у ньому. Однак найвагоміша причина – страх селянина бути обманутим.
– Обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи надають послуги членам кооперативу, завдяки чому останні отримують вищий прибуток або зменшують власні витрати. При цьому кооператив, своєю чергою, працює практично в «нулях». Що може дати таке об’єднання дрібному сільськогосподарському виробнику? По-перше, кооперуючись, селяни можуть створювати великі товарні партії, а це зовсім інша ціна, ніж у дрібних партій. По-друге, вони можуть використовувати послуги професійного менеджера, який знайде вигідні ринки збуту. Якщо говорити про соціальну складову кооперації, люди, об’єднані в кооперативи, можуть краще відстоювати свої соціальні права, – розповідає Олександр Георгійович Березюк, голова виробничого кооперативу «Сільськогосподарська дорадча служба «Агроаргумент».
Бути першим у всьому
Як бачимо, у цьому є реальна перспектива для українського селянина. Це зрозуміли мудрі господарі Шепетівщини і нещодавно був зареєстрований «Перший національний аграрний кооператив».
– Мету стати найуспішнішим українським кооперативом ми заклали у самій назві – хочемо бути першими у всьому. Проте, насамперед хочеться поставити на перше місце в аграрній галузі українського селянина, дозволити йому отримати гідну винагороду за тяжку працю на землі. У планах кооперативу – реалізації програм по розвитку рослинництва, тваринництва. Спочатку це будуть пілотні проекти, а далі, щиро сподіваюсь, ми охопимо більшість сіл Хмельниччини, інших областей. Разом зробимо сільське господарство найуспішнішою галуззю. Ми об’єднуємось самі і заради себе, адже ніхто нам більше не допоможе, – коментує один із засновників «Першого національного аграрного кооперативу» Валентин Степанович Книш.
Плани амбітні, але цілі – окреслені. Чим же саме будуть займатися члени «Першого НАКу»? Про це дізнавались у виконавчого директора кооперативу Анатолія Михайловича Онищука.
– Першою чергою, почнемо з проектів по тваринництву – безкоштовне осіменіння худоби, відгодівля ВРХ м’ясних порід, розвиток сімейного фермерства. Наразі вивчаємо іноземні ринки, аби зрозуміти, у якому напрямку рухатися найвигідніше. Маємо багато цікавих задумів, однак поки найголовніше завдання – сформувати команду кооперативу. А далі справа буде рухатись. До розвитку кооперативу плануємо залучити громадські організації, державну владу, бізнес. У єдності – наша сила і майбутнє, – впевнений Анатолій Михайлович.
Ми також щиро сподіваємось, що настав той довгоочікуваний час змін, які принесуть користь не лише українському селу, а й нашому суспільству в цілому. Адже, як казали відомі, по-справжньому щасливою людина може бути тільки в праці. За подальшою роботою кооперативу слідкуватимемо на сторінках нашої газети.
За детальнішою інформацією звертайтесь за телефоном 067 381 07 41.
