В Старокостянтинові запрацював психоневрологічний центр реабілітації воїнів, які повернулися з зони АТО
Відкриття психоневрологічного лікувального центру на базі військового госпіталю у Старокостянтинов пов\’язане зі збільшенням числа бійців, які потребують після повернення із зони бойових дій допомоги психологів і психіатрів.В Старокостянтинові запрацював психоневрологічний центр реабілітації воїнів, які повернулися з зони АТО
Відкриття психоневрологічного лікувального центру на базі військового госпіталю у Старокостянтинов пов\’язане зі збільшенням числа бійців, які потребують після повернення із зони бойових дій допомоги психологів і психіатрів.
– Не менш 80 відсотків українських вояків, що побували в зоні АТО, потребує психологічної реабілітації, – розповідає керівник клініки психіатрії Головного військового госпіталю Міністерства оборони України Олег Друзь. – Жорсткі кровопролитні бої, мінометні обстріли, смерть товаришів, поранення залишають відбиток на психіці будь-якої людини. Іноді достатньо консультації фахівця, дбайливого ставлення рідних – і боєць повертається до повноцінного життя. Однак проблема може виявитися серйознішими. За моїми підрахунками, у 15 відсотків бійців після повернення із зони АТО розвивається так звана бойова психологічна травма, або посттравматичний синдром.
– Це складна категорія хворих. Важко працювати з тими, хто після лікування і відпустки повинен знову податися в частину і не хоче цього. Як правило, такий боєць \”на замітці\” у командування, його можуть направити в резерв, на госпроботи – тільки не на передову. Втім, нам вдається багатьом допомогти зняти стрес, позбутися нав\’язливих страхів. На основі досвіду європейської військової психіатрії розроблені методики медикаментозного і психотерапевтичного лікування таких хворих. Через кілька тижнів бійці починають відчувати себе набагато краще. Хоча іноді на лікування психологічних бойових травм можуть піти місяці й роки.
– Люди, реально потребують психоневрологічної допомоги, рідко звертаються до нас самі. Найчастіше хлопців привозять стурбовані родичі, які помічають, як сильно змінилася поведінка чоловіка або брата. Іноді, в гострих випадках, хворих з психотравмами доставляють прямо з фронту. Найпоширеніші скарги – на дратівливість, підвищену агресивність. Людина шукає усамітнення, уникає розмов про війну, погано спить ночами, уві сні бачить кошмари. При будь-якому незвичному шумі, начебто розбитої пляшки або падаючої бурульки, здригається або навіть падає на підлогу. Бойцов може мучити почуття провини перед пораненими і убитими товаришами. Іноді виникає різкий агресія по відношенню до тих, хто не воював: мовляв, поки ми гинемо, ви тут спокійно гуляєте. Одні поранені, яким далеко до одужання, рвуться в бій, норовлять втекти з лікарняної палати. Інші, фізично неушкоджені, навпаки, категорично відмовляються повертатися на війну.

Залиште коментар

Також по темі

Перший “двохсотбальник” із ЗНО з Кам’янця-Подільського

Українським центром оцінювання якості освіти оголошено результати зовнішнього