Внутрішній аудитор - сучасна мода чи необхідність?
Складання аудиторських звітів, як вважають історики, започатковано з стародавніх цивілізацій близького Сходу. З розвитком державно-господарської діяльності виникала необхідність контролю доходів і витрат, податків, запобігання помилок та шахрайства.Внутрішній аудитор - сучасна мода чи необхідність?
Складання аудиторських звітів, як вважають історики, започатковано з стародавніх цивілізацій близького Сходу. З розвитком державно-господарської діяльності виникала необхідність контролю доходів і витрат, податків, запобігання помилок та шахрайства.

Державна система обліку династії Чжоу (1122-256 рр. до н.е.) в Китаї включала ретельно розроблений бюджет і аудит всіх урядових департаментів.

В Афінах у V столітті до н.е. народні Збори контролювали доходи і витрати держави, а фінансова система включала урядових аудиторів, які перевіряли звітні документи всіх посадових осіб після закінчення їх повноважень.

У Римі державні фінанси перебували під контролем Сенату, а державний бюджет перевірявся штатом аудиторів під наглядом казначея. Лука Пачолі (1445-1517), автор \”Трактату про рахунки і записи\” (1494) – першої книги, присвяченої бухгалтерському обліку, особливо підкреслює необхідність контролю руху грошових коштів і фінансових документів.

Облікові документи і згадки про аудит знайдено в архівах Казначейства Англії і Шотландії, датовані 1130 р. У ряді документів XIII століття зустрічаються згадки про аудиторів та аудит в Італії. Лондонське Сіті проводило аудит вже в 1200-ті роки, а на початку XIV століття у складі виборчих посадових осіб були аудитори.

Зростання міст, виникнення великих фабрик, розширення торгівлі в період 1600-
1800 рр. викликали появу нових підходів до обліку. Виникла необхідність детального аналізу документації і дослідження свідчень.

Більш сучасна форма внутрішнього аудиту виникла в США у 1789 р., Конгрес першого скликання схвалив призначення державою контролера і аудитора.

У другій половині ХІХ ст. збільшилася кількість акціонерних товариств, внаслідок чого ускладнився зміст господарських операцій, що спричинило появу перших професійних внутрішніх аудиторів в компаніях, які мали найбільший ризик шахрайства.

Початок другої Світової війни став поштовхом до розширення і розвитку внутрішнього аудиту. Керівництво компаній було стурбоване плануванням виробництва, нестачею матеріалів, людських ресурсів, дотриманням внутрішніх правил, тому внутрішні аудитори у цей час були задіяні на вирішення цих питань.

В 1941 році в США створюється Інститут внутрішніх аудиторів (The Institute of Internal Auditors, Inc. IIA). Першим офіційним документом було Положення про обов’язки внутрішнього аудитора (1947 р.), в яке надалі вносилися зміни і доповнення.

Сучасний етап історії уніфікації вимог до системи внутрішнього контролю за діяльністю компаній розпочався у 1985 р. в США, коли була створена за підтримки Національної комісії з питань шахрайства в фінансовій звітності комісія по боротьбі з недостовірною фінансовою звітністю – комісія Тредвея (COSO). Метою закладу COSO було вивчення причин, які впливають на фальсифікацію фінансової звітності, підготовка рекомендацій по боротьбі з шахрайством для публічних компаній, їх аудиторів, регулюючих органів та освітніх закладів.

До кінця ХХ – початку ХХІ ст. внутрішній аудит перетворюється в стратегічний інструмент контролю за ризиками, управління ризиками.

Таким чином, виникнення внутрішнього аудиту, пов\’язано з розподілом інтересів тих, хто безпосередньо займається управлінням компанії, і тих, хто вкладає гроші в її діяльність (власники, акціонери, інвестори).

Сучасне визначення внутрішнього аудиту можна сформулювати так: внутрішній аудит – це діяльність по наданню незалежних і об\’єктивних гарантій і консультацій, спрямованих на удосконалювання діяльності організації. Внутрішній аудит допомагає організації досягти поставленої мети, використовуючи систематизований і послідовний підхід до оцінки й підвищення ефективності процесів управління ризиками, системи контролю й корпоративного управління. Внутрішній аудит може здійснюватися в умовах, що розрізняються за характером і традиціями в сфері культури і права; в організаціях, що розрізняються за своїм призначенням, розміром, складністю внутрішньої структури; співробітниками самої організації, так і зовнішніми виконавцями.

Згідно з Глосарієм термінів Міжнародних стандартів аудиту внутрішній аудит – це діяльність з оцінювання, яка організована в межах суб’єкта господарювання як відділ цього суб’єкта господарювання. Його функції охоплюють, серед іншого, перевірку, оцінювання та моніторинг адекватності й ефективності внутрішнього контролю

В Україні ж внутрішній аудит спрямований скоріше на вирішення проблем, ніж на їх запобігання. Якщо розглядати модель підприємства, то внутрішній аудит є частиною корпоративного управління. Метою корпоративного управління є безпека бізнесу, а внутрішній аудит є частиною системи внутрішнього контролю, яка забезпечує цю безпеку. У розумінні багатьох керівників та власників внутрішній аудит – це усунення проблем, які вже виникли в процесі господарської діяльності. Якщо підійти з точки визначення поняття «проблема», то – це складне питання, яке потребує вивчення, дослідження, розв’язання питання, стосовно якого виникла ця проблема. Тобто проблема вже потребує активних дій для її усунення. Проблема — це слово, яке використовують люди, що не хочуть вирішувати питання та брати на себе відповідальність за свої дії чи бездіяльність.

Проблема формулюється переважно в питальній формі та не передбачає вирішення поставленого питання. Під час вирішення питань часто відкриваються нові можливості. Запитуючи «чому?» і «для чого?», можна краще зрозуміти причиново-наслідкові зв\’язки й побачити новий ракурс звичних речей.

Отже, проблем не існує в самій природі. Є питання, які щоденно необхідно вирішувати для успішного функціонування бізнесу. Саме внутрішній аудитор досліджує та аналізує господарські процеси, дає рекомендації керівництву.
Корпоративне управління повинно базуватися на ефективній взаємодії таких чотирьох складових: власників в особі ради директорів, вищого виконавчого управлінського персоналу, внутрішнього аудиту та зовнішнього аудиту. Кожна із зазначених сторін має свої завдання і функції. Так, завдання ради директорів включає визначення стратегій, ключових політик підприємства, нагляд за роботою виконавчого управлінського персоналу. Виконавчий персонал щоденно керує бізнесом та несе відповідальність за впровадження стратегій, політик та планів. Зовнішній аудит незалежно оцінює фінансовий стан підприємства. Роль внутрішнього аудиту в системі корпоративного управління є складовою частиною системи внутрішнього контролю підприємства, забезпечує ефективне управління ним.

У жовтні 2000 року в Україні створено Інститут внутрішніх аудиторів України, основними завданнями якого є:
– визначити наукове обґрунтування внутрішнього аудиту як соціального явища;
– законодавчо закріпити статус професії внутрішнього аудитора на ринку трудових ресурсів України.

У 2006 р. Всеукраїнська громадська організація «Гільдія Професійних Внутрішніх Аудиторів України» організована за ініціативи громадян України (без допомоги іноземних або вітчизняних спонсорів) з метою створення умов для запровадження у вітчизняному управлінні, особливо корпоративному, професійного внутрішнього аудиту у відповідності з сучасними світовими вимогами та стандартами якості аудиторських послуг.

Головною метою Гільдії є створення в Україні нової професії – професійний внутрішній аудитор Гільдією професійних внутрішніх аудиторів України було проведено сертифікацію своїх членів – внутрішніх аудиторів державного сектору економіки України. В цьому пілотному проекті прийняли участь штатні ревізори та аудитори Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету та Державного агентства з управління державними корпоративними правами та майном.

Сьогодні на розгляді Верховної Ради України законопроект «Про внутрішній аудит». Положення цього Закону поширюються на діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, бюджетних, державних цільових фондів та їх територіальних органів, державних і комунальних підприємств, акціонерних і холдингових компаній, суб\’єктів господарювання, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв); Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України; фінансових установ.

Але практична господарська діяльність показує, що крім впровадження обов’язкового внутрішнього аудиту у зазначених структурах, контроль необхідний і в приватних структурах для власників, інвесторів, вищого управлінського персоналу. Необхідність внутрішнього аудиту, контролю у бізнесі і у державі підтверджена століттями.

Більш детально за тел. 067 8620818
Драч Світлана Василівна, аудитор, к.е.н.

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Також по темі

У Хмельницькому “чорний археолог” через сайт оголошень намагався продати пістолет часів Другої світової війни

Учора в центрі Хмельницького поліцейські затримали 29-річного чоловіка,