15 січня жителька села Горбасів Летичівського району Євдокія Савівна Коновалова зустріла свій 100-річний ювілей.
Нелегке життя довелося прожити Євдокії Савівні, важко працювала в колгоспі, зазнала і голодні й холодні роки, воєнне лихоліття, та ні про що не шкодує.15 січня жителька села Горбасів Летичівського району Євдокія Савівна Коновалова зустріла свій 100-річний ювілей.
Нелегке життя довелося прожити Євдокії Савівні, важко працювала в колгоспі, зазнала і голодні й холодні роки, воєнне лихоліття, та ні про що не шкодує. Виховала трьох дітей (син не дожив до ювілею матері, залишилися дві доньки Зіна та Марія Тимофіївни), має 8 онуків, 13 правнуків та 2 праправнуків.
«Мама завжди була гарною, не старять її роки. Й очі такі ж усміхнені. Завжди щось робить. До цього часу сама себе обходить: в грубці розпалить, дров принесе, їжу розігріє», – розповідають доньки ювілярки.
Євдокія Коновалова спочатку працювала нянею у колгоспних яслах, потім – поварем і більше 20 років, аж до виходу на пенсію – завідуючою. Забирали їх і на польові роботи. «При німцях ясла закрили тож на різних роботах була: і на полі, і на фермі», ділиться спогадами бабуся.
Короткий був вік чоловіка Євдокії Савівни – Тимофія Трохимовича. Не довгим їх сімейне щастя. Під осінь тривожного 1937 року бачила його востаннє. Досі не розуміє: за що, кого й куди забирали? І чому звідти не поверталися… «Сусіда не стало після того, як зібрав розкидане сіно по дорозі. А може ще чого? Хто його знає? Тимофія не забрали, але відчував, що такої участі йому, завфермою, не оминути, хоч нікому нічого не був винен.
Вирішив – переховатися, перечекати, переживав за трьох дітей, яких треба поставити на ноги. Доходили звістки на перших порах з Донбасу, писав на сільраду, якось і гроші вислав. Потім – жодної звістки. Як там йому жилося, доки й де його могила – цього не знаємо. Залишились без батька й чоловіка.
Знайшлись «добрі» люди тоді й хотіли допомогти – дітей в «приют оприділити». Не підпустила до них нікого, не віддала, щоб десь по світах поневірялись», розповідає бабуся.
Хвастається Євдокія Василівна і тим, що за все життя ніразу до лікарів не зверталася. Проходила медкомісію, коли працювала. Боліло, звичайно, і в боку, і ноги крутило, і голова коли. Але обходилось, рятувалась народними методами та молитвами. І діти так росли, і внуків учила.
Крім численних родичів, друзів та сусідів привітати ювілярку завітали голова районної державної адміністрації Володимир Слободян, секретар Горбасівської сільської ради Любов Плаксій та вихованці Горбасівського дитячого садочка.
У вітальній адресі Президента України Віктора Януковича, яку озвучив Володимир Миколайович, сказано: «Вклоняюся Вашій життєвій мудрості, багатому досвіду, незламності перед воєнними лихоліттями та труднощами післявоєнної відбудови. Сердечно вдячний Вам за багаторічну самовіддану працю. Радію, що, переживши багато бурхливих подій, Ви сьогодні зустрічаєте ювілей у колі рідних та близьких Вам людей. Бажаю міцного здоров’я, радості й благополуччя на довгі щасливі роки». Очільник району висловив слова вдячності Євдокії Савівні за її добропорядне виховання дітей та онуків і за яскравий приклад людяності, мужності та порядності.
Присутні приєдналися до найкращих побажань та вручили іменинниці квіти і цінні подарунки, а наймолодші гості розказували вірші та співали для ювілярки пісні.
За матеріалами: Хмельницької обласної державної адміністрації
