Саме так хотіли виразити свої почуття до коханих солдати другої світової, що йшли на фронт, саме таких слів чекали від них наречені, дружини та мами.
Сьгодні ці рядки повторють вісковослужбовці нашої армії.

Звернення військовослужбовців...Звернення військовослужбовців...

Завдяки цьому віршу Симонов став відомий усій країні – після публікації в газеті \”Правда\” мільйони людей у війну повторювали його рядки. Сьгодні ці рядки повторють вісковослужбовці нашої армії.
Саме так хотіли виразити свої почуття до коханих солдати другої світової, що йшли на фронт, саме таких слів чекали від них наречені, дружини та мами. Симонов знайшов \”ці слова\” не тому, що поставив перед собою завдання написати вірші для мільйонів, а тому, що самйшов на війну і покидав жінку, яку любив.

Йдучи на фронт, Костянтин Симонов не був упевнений нів перемозі радянської армії, ні в тому, що йому вдасться лишитись живим. Проте, його зігрівала думка, що десь далеко його чекає улюблена жінка. І саме це давало поетові сили і віру, вселяло надію, що рано чипізно війна закінчиться, і він зможе бути щасливий зі своєю обраницею. У вірші він просить кохану, а разом з нею тисячі інших дружин і матерів не зневірятися і не втрачатинадії на повернення своїх коханих. Навіть якщо кращі друзі вже п\’ють за помин його душі, розуміючи, що чудес не буває, і воскреснути з мертвих нікому непризначено.
Хоча прекрасно розуміє, що невідомість напевнододасть нові зморшки і сивину у волоссі тих жінок, якічекають своїх коханих. Але саме віра в те, що вони коли-небудь повернуться, дає їм сили вижити в кривавійм\’ясорубці, що іменується війною.
У 2014 році виповнюється 72 роки з дня публікації вірша.

Жди меня, и я вернусь.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть
Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.
Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.

Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,
Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
На помин души…
Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.

Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет: — Повезло.
Не понять, не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня.
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой,-
Просто ты умела ждать,
Как никто другой.

Залиште коментар

Також по темі

Перший “двохсотбальник” із ЗНО з Кам’янця-Подільського

Українським центром оцінювання якості освіти оголошено результати зовнішнього