Давно мріяла побувати у закладі «З\’їв би сам», який позиціонує себе, як суші-бар та водночас ресторан швидкого харчування

"З'їв би сам" чи "Big Burger"Сьогодні знову вирушаю у ТРЦ «Оазис». Давно мріяла побувати у закладі «З\’їв би сам», який позиціонує себе, як суші-бар та водночас ресторан швидкого харчування.
На території закладу розташовані дві стійки для замовлень. Перша – це, власне, і є «З\’їв би сам», друга – «Big Burger». Хоча спочатку склалося враження, що це дві різні контори. Але персонал запевнив: таки одна. Втім, насправді ситуація так і залишилася у тумані.
«З\’їв би сам» спеціалізується на азіатській кухні, а отож – на суші. Ще у цьому секторі можна придбати піцу і десерти типу желе. Ну, і, звісно, різні види кавових напоїв.
«Big Burger» виправдовує асоціацію з американським фаст-фудом, адже у цьому секторі продають всілякі бургери, роли, різні види курятини та картоплю фрі.

"З'їв би сам" чи "Big Burger"
"З'їв би сам" чи "Big Burger"

Тож спочатку роблю замовлення у «З\’їв би сам»: капучино, еспресо, малинове желе, заварний чай. А потім вже у «Big Burger» купую картоплю фрі. На щастя, обслуговування за обома стійками швидке. У «Big Burger» працює два продавця, і час від часу можна почути сакраментальне макдональсівське «Вільна каса!».
Нам пощастило зайняти столик з диванчиком біля самісінького великого вікна. Звідти – цікава панорама: співіснування природи і урбанізації, річки Південний Буг та нового масштабного будівництва.
Але одразу виявляється не зовсім приємний момент – вішалок нема. Тож доводиться звалювати верхній одяг на підвіконні. Не надто зручно, та й не естетично, я вам скажу, бо псує чудову панораму.
Замовлення приносять швидко, орієнтуючись на підставку з номером. Капучино з густою піною, чай – у великому білому чайнику, желе – у знову ж таки великій прозорій скляній вазочці, картопля фрі – у картонній коробці. Хто був у Макдональс – знає.
Звертаю увагу на посуд. Він білий та дуже чистий, не надщерблений. Це приємно. Всі напої смачні. Картоплю фрі, відверто кажучи, коштувала і кращу. Але плюс – не пересмажена. Желе теж приємне на смак. І його багато. Відтак нам вистачає з донькою на двох.
На плазмових екранах ненав’язливо щось демонструють. Вже за хвилин двадцять помічаю, що зайняті вже всі столики, і деякі відвідувачі змушені чекати. Це не тому, що місць мало, а тому, що заклад дуже популярний.

Згодом виявляється: тут економлять на серветках. На тацю поклали лише одну. А на столику додаткових немає. Тому іду до каси просити ще. Мені дають… Ще аж дві…
Згодом дізнаюся про ще один неприємний сюрприз: у закладі нема туалету. Тамтешня прибиральниця (приємна дівчина) охоче пояснює: «секретна кімната» є поруч, біля магазину «Техас». Але візит туди коштує 1 гривню. Я розумію, що «З\’їв би сам» орендує площу, на якій, можливо, і не передбачений санвузол. Але все одно неприємно. І мимоволі згадуються 90-ті роки. Тоді ж бо теж любили у кафе робити платні туалети. Щоб потрапити туди, треба було просити ключ у продавців.
В цілому враження доволі приємні. Але, як і у більшості хмельницьких закладів, господарі не дбають про деталі. А саме завдяки дрібничкам і формується репутація.

Залиште коментар

Також по темі

У Хмельницьке СІЗО намагалися передати наркотики

Пакет з наркотиками перехопили працівники Хмельницького слідчого ізолятора.