
Юрій Мельник
Якби таких народних депутатів, як Олександр Бакуменко та Микола Кучер, було більше, то виграла б і галузь, і держава в цілому. Хто б їх не відносив до лобістів МХП, вони, в першу чергу, — лобісти вирішення проблематики аграрного сектору і сільських територій. Микола Іванович – один із тих, хто продивляється кожен законопроект через призму того, наскільки він вирішуватиме проблему розвитку сільської громади та території. Бакуменко – з таких же людей. Я не вірю в ідею, що можна створити через парламент преференції для одного підприємства. Це стало неможливим завдяки змінам у суспільстві.
Сьогодні головне завдання аграрного комітету і людей, які в ньому працюють, – лобізм на користь розвитку всієї галузі й сільської території. Кожен себе там знайде.
Юрій Мельник
Темою експорту аграрної продукції в ЄС Україна почала займатися задовго до 2006 року. Одна із моїх перших поїздок, як міністра, була саме в ЄС, і лише у 2008 році я зміг «затягнути» в Україну європейського комісара з питань сільського господарства і розвитку сільських територій – Маріан Фішер Боель. Так для переконання, їй показали, зокрема, не лише виробництво підприємств МХП, але – й молочний бізнес Івана Кудлая з «Терезино», щоб вона побачила, що ми виробляємо якісну продукцію і маємо право продавати її в країнах Європи завдяки використанню сучасних технологій і систем контролю якості на підприємствах. Тож саме вона дала «зелене світло» на початок серйозної роботи щодо доступу продукції тваринництва на ринок ЄС. Саме в цей період почали приїжджати інспекційні місії, які оцінювали діяльність державної ветеринарної служби, законодавство, і потім дійшли до підприємств. Тільки 2013 року птахівники, зокрема й підприємства МХП, отримали право експорту.
Це ж саме почали робити з просуванням на експорт молочної продукції, м’яса інших видів. Всі міністри внесли свою «краплю» і тільки цьогоріч ряд молокозаводів отримали право експорту в ЄС. Це – прорив, але це не питання одного дня.
Юрій Мельник
У свій час було кілька варіантів законопроекту «Про обіг земель сільськогосподарського призначення»: авторства команд різних міністрів, тепер прийшов час команди Кутового. Кожен із них мав деякі спільні норми: право купівлі земель лише громадянам України, обмеження продажу в одні руки (100—200—300 га, але не 10—50 тис. га), і лише фізичним особам. Але жоден із проектів так і не внесли на розгляд парламенту. На етапі обговорення їх «рубали», зокрема через велику політику та можливі негативні електоральні наслідки від прийняття.
На мій погляд, ринок землі та довгострокова оренда розвиватимуться паралельно. Альтернативи довгостроковій оренді в українських реаліях сьогодні немає. Змінюватимуться власники, але земля переходитиме до того, хто її використовує в основному на правах оренди.
Як на мене, щоби зрозуміти, стоять за страйками холдинги чи ні, міністру потрібно було б зібрати за одним столом власників 20 найбільших агрокомпаній і поговорити, чим сьогодні живе галузь, що її турбує. Я — за те, щоб цей діалог був. Можливо, я не всіх вислуховував, не для всіх знаходив час, коли був міністром, але такий інструмент був. Не ностальгую за цим. Але для прийняття потрібних сектору рішень при Мінагро діяла громадська рада, збиралися громадські організації.
З керівниками холдингів Павленко не зустрівся. Тарас Кутовий вже 5 місяців міністр, але теж поки що не зустрівся. Якщо бачилися з окремими їх представниками, бо знають когось особисто, то це неправильно. З власниками холдингів необхідно порадитись за принципом: «Панове, а яке ваше бачення? Оце — моє, і я робитиму таку політику, а як ви на неї реагуєте?».
Я в Інтернеті прочитав про стратегію «3+5» і побачив у ній деякі проблемні речі. Можливо, я помиляюся. Якби почув вживу роз’яснення пріоритетів та стратегічних напрямків, то, можливо, питання відпали б. Міністру з аграріями потрібно сьогодні говорити, або зініціювати і зібрати Аграрний форум, поінформувати за 100 днів діяльності чи вже сьогодні більше, розказати про стратегію і порадитися щодо плану дій з основних питань розвитку галузі.
Один із напрямків, де треба спочатку зробити, а потім говорити – підтримка малого бізнесу. За два останні роки нічого не зроблено. А він потребує хоча б кілька мільярдів гривень у рік прямої чи непрямої бюджетної підтримки. Проблеми невеликих виробників більшості відомі: брак коштів, застарілі основні засоби, немає елементарної складської транспортної логістики. Через це вони просто втрачають продукцію. В свій час діяли різні програми: придбання першого трактора; підтримки малих фермерських господарств; компенсація відсоткової ставки за кредитом тощо, і кожен з них міг для себе щось знайти. Якщо ж сьогодні політики не допомагають малому бізнесу залучати кредити через компенсацію відсоткової ставки, не надають прямої бюджетної підтримки, не допомагають створювати інфраструктуру, то вони фактично роблять все для посилення великих гравців на ринку. Адже великий гравець може залучити кредит, продати продукцію на умовах CPT або FOB, отримати при цьому відшкодування ПДВ. Більшість фермерів цього, як правило, не роблять.
Де взяти? Відповідь — АПК формує держбюджет і, відповідно, має право на видатки з бюджету. Не давайте пряму підтримку великим, віддайте малим виробникам. Але на прозорих умовах.
Друге — приватизація державної власності. Що Мінагрополітики сьогодні приватизує? Це не може бути пріоритетом, лише поточною діяльністю апарату міністерства з підготовки до приватизації підприємств. А далі – це діяльність Фонду держмайна. Міністерство не може працювати на 10 чи 40 підприємств, які є у складі міністерства, а працювати над створенням умов для тих, яких 10 тисяч. Оце пріоритет.
Юрій Мельник
Фігури такого масштабу звісно вчать. Є в нашій команді такий вислів – надійний, як «автомат Калашникова». Якщо тобі людина довіряє, то ти маєш бути для неї настільки ж надійним, як «автомат Калашникова». Юрій Анатолійович якщо щось сказав, то він це обов’язково зробить. І ти сам маєш бути таким і демонструвати це іншим.
Ще один урок: хочеш робити дуже добре – зроби це сам. Юрій демонструє це навіть у речах, які спокійно можна доручити помічнику. Але він каже: «Ні, я зроблю це сам, проведу від початку до кінця». Якщо берусь щось зробити, то намагаюсь робити так, як зробив би Юрій Косюк.
І, ще одне: він не тільки говорить і робить зараз, а й уміє дивитися на перспективу — куди іти, як вибудувати стратегію. Для прикладу, у 2010 році він розповідав про будівництво Вінницької птахофабрики і говорив, що 2012 року розпочнеться виробництво. Більшість журналістів і багато хто зі співробітників МХП, коли чули цифри, то не могли повірити, що це можна зробити в такі терміни і за такі суми. А він це побачив, спланував і довів до кінця.
Юрій Мельник