Відомо близько 70 видів борщівника, та саме борщівник Сосновського є небезпечною та отруйною рослиною.
Серед небезпечних та отруйних рослин нашого регіону пальма першості належить борщівнику. Відомо близько 70 видів борщівника, та саме борщівник Сосновського є небезпечною та отруйною рослиною.
За свій гігантський зріст назва рослини латиною була присвячена древньогрецькому міфічному силачеві та велетневі Гераклові – Heracleum. Родову назву отримав на честь того, що його «родичів», які не є отруйними, на Русі традиційно використовували в їжу (борщівник сибірський). З його листя та молодого стебла робили салати, варили першу страву, яка сьогодні нам відома як борщ. Видову назву рослина отримала завдяки досліднику флори Кавказу Дмитру Сосновському (1885 – 1952 рр.).
Стовбур рослини має вигляд порожньої дрібноребристої трубки. Квітки біло-зеленуваті, інколи рожеві у вигляді великих багатопроменевих парасольок. Ззовні рослина нагадує велетенський кріп висотою 2 – 3 метри! Листя – до 1 метра в діаметрі. Квітне з липня по вересень. Росте на узбережжі річок, на узліссях, обабіч доріг й полів, швидко освоює городи та дачні ділянки. За своїми властивостями ця рослина дуже невибаглива і витримує температуру від мінус 45 С° до плюс 55 С°!
Листя та плоди рослини багаті на ефірні масла, що містять фуранокумарини. При потраплянні на тіло, вони послабляють стійкість шкіри до дії ультрафіолетового випромінювання (особливо у сонячну погоду) й викликають сильні дерматологічні пошкодження (фотохімічні опіки І-ІІІ ступенів). На уражених місцях вже через декілька годин шкіра червоніє, утворюються пухирці. При сильних опіках підвищується температура, спостерігається нудота, починається лихоманка, з’являються виразки. Зареєстровані навіть випадки подальшої інвалідності, адже сік рослини має високу проникаючу здатність і спалює глибинні шари шкіри. Більш того, досліджено, що сік рослини викликає мутагенні зміни – грубі й незворотні структурні порушення в хромосомах!
Після лікування на їх місці залишаються темні плями, що зберігаються до півроку. Можливі й смертельні випадки після контакту з борщівником, особливо при ураженні рота чи горла. Найчастіше від борщівника потерпають діти.
Селяни колишнього Радянського Союзу назвали борщівник Сосновського «помстою Сталіна». Борщівник Сосновського штучно вивели з дикорослого кавказького борщівника. Та саме за ініціативи «вождя народів» його почали культивувати в СРСР після Великої Вітчизняної війни як «зелені корми», адже один гектар борщівника забезпечує посів потомства на площі більш, ніж у 15-30 разів! Пізніше з’ясувалося, що рослина не придатна в їжу тваринам, адже молоко худоби набуває гіркого смаку, тому вживати його не можна ані тваринному молодняку, ані людині.
Після розпаду СРСР колгоспи занепали, а борщівник залишився без догляду й почав швидкий «наступ» на прилеглі території. За півстоліття «свободи» небезпечна рослина заволоділа чималим ареалом, межі якого й нині стрімголов розширюються. Боротьба з цією отруйною рослиною майже безуспішна, адже на «дорослий» борщівник фактично не діє жоден хімікат чи кислота. За рівнем виживання рослина просто бездоганна.
